Турбулентність

Навкруги облітає листя. Мені час у дорогу.

Дякую вам за таке затишне пристанище.

Але я мушу йти. Осінній місяць освітлює мій шлях.

Зараз я відчуваю запах дощу, а разом з ним і біль, який наближається до мене.

Іноді я відчуваю сильну втому, але розумію, що мені нічого не лишилося, тільки...

Leaves are falling all around, It's time I was on my way.

Thanks to you, I'm much obliged for such a pleasant stay.

But now it's time for me to go. The autumn moon lights my way.

For now I smell the rain, and with it pain, and it's headed my way.

Sometimes I grow so tired, but I know I've got one thing I got to do...

(Led Zeppelin «Ramble On»)

Дженсен тихенько співав пісню, нервово поправляючи горловину светра. Перельоти хлопця ніколи не напружували, чого не можна було сказати про його персонажа Діна з «Надприродного». Але все до недавнього випадку. Точніше до того вечора, коли він вирішив разом із Джаредом прикрасити ялинку.

— Більше ніколи так не роби, — тицьнув пальцем у своє відображення в дзеркалі.

Він злився на самого себе за те, що підпустив до ялинки саме Джареда. Вони весь вечір тільки й робили, що сперечалися з приводу кольору кульок та гірлянд. Незабаром ця тема стала мало не питанням життя та смерті. Хоча… Стала, коли замкнуло гірлянду й обох довбонуло струмом. Опритомніли вже в лікарні, й трапилося те, що могло статися тільки в «Надприродному», але не в реальному житті — в їхню свідомість втрутилися їхні персонажі. Дженсен почав поводитися, як Дін, а Джаред — як Сем. Через пару днів їх трохи попустило, але час від часу дивний побічний ефект все ж давав про себе знати. І ось тепер Дженсен намагався впоратися з нав'язливим почуттям страху перед польотом. Щоб хоч трохи відволіктися, зачинився в туалеті, уявив себе вдома в душі й знову почав співати:

Блукати! Зараз час, час зараз заспівати мою пісню.

Я обійду весь світ, бо повинен знайти свою дівчину. На своєму шляху.

Я в дорозі десять років. Блукаю.

Я маю знайти королеву своїх мрій.

Ramble On, And now's the time, the time is now, to sing my song.

I'm goin' 'round the world, I got to find my girl, on my way.

I've been this way ten years to the day, Ramble On,

Gotta find the queen of all my dreams.

Тільки-но зібрався затягнути наступний рядок, як у двері постукали, і почувся чийсь неприємний голос:

— Може, в іншому місці проведете концерт?

— А що таке? — з претензією запитав Дженсен, вперши руки в боки.

— Ви зайняли не ту сцену. Тут не місце для сольних концертів.

— Хочете заспівати дуетом?

— Виходьте, поки я добрий! Мені потрібно в туалет!

Дженсен озирнувся й глянув на унітаз, ніби тільки зараз допетрав, де він. Подумавши, широко відчинив двері й побачив кучерявого коротуна. Той від несподіванки притис до себе руки й відсахнувся назад.

— По-серйозному притисло чи так, дрібнички, не варто й згадувати? — єхидно посміхаючись, запитав актор у галасливого пасажира.

— Пішов геть! — той більше не міг терпіти.

Виштовхавши хлопця в коридор, забіг у туалет.

— Мабуть, таки серйозні справи. Аж спітнів бідолаха, — йшов, потираючи руки, з побоюванням оглядаючи стіни, ніби оцінював, наскільки вони міцні. — Угу… Щось не дуже надійно…

Раптом літак смикнувся й затремтів усім корпусом. Дженсен, скрикнувши, став зіркою на проході й переляканими очима витріщився на сполоханих пасажирів.

— Не хвилюйтеся! — заговорила в мікрофон стюардеса. — Ми потрапили в зону турбулентності. Пристебніть ремені. Скоро все минеться.

Дженсена ніби на статую перетворили. Не міг зійти з місця. Стюардеса підійшла до нього й ввічливо попросила сісти, на що у відповідь отримала пару гучних знервованих рядків із пісні:

Я не можу витрачати час марно,

Треба збиратися в дорогу!

За наше здоров'я ми пили тисячу разів, настав час блукати!

Got no time to for spreadin' roots,

The time has come to be gone.

And to' our health we drank a thousand times, it's time to Ramble On.

Дівчина розгублено витріщилася на актора.

— Може, краще, сядете? Потім поблукаєте, — запропонувала тихенько.