Таємні переговори

— Сюди! Сюди! — замахав Пол.

Бенджамін у цей час купував цукрову вату. Він разом із батьком вирішив пообідати на центральній площі та подумати над ексклюзивом.

— Сюди, кажу! — знову покликав Пол і, послизнувшись, з криком налетів на іграшкового оленя, що стояв поруч.

У цей момент його й почув Брендон.

— Тато! — поспішив син до Пола, але не знав, як допомогти, бо в обох руках була вата. – Тато!

— Допоможи мені! Що ти таткаєш? — кректав чоловік, якому на очі налізла шапка.

Хлопцеві нічого не залишалося, як узяти під руку батькову голову й витягнути його на дорогу. Той почервонів і замахав руками, як млин.

— Дурню, задушиш! — хрипів Пол.

— У мене руки зайняті!

— Що може бути важливішим за рідного батька? А це що таке? — провів по обличчю.

До його щоки білою бородою прилипла солодка вата. Бенджамін подавився смішком.

— Чого шкіришся? Ти весь у матір! Вона така ж бездушна, як і ти.

— Вибач.

— Вибач... — пробурчав невдоволено.

— То чого ти мене кликав?

— Точно! — згадав Пол і озирнувся. — Вони там! — тицьнув пальцем у бік готелю «Ґолд», що знаходився біля площі.

— Хто? — Бенджамін нікого не побачив.

— Вони щойно були там!

— Та хто ж?

— Наші знаменитості, з «Фейтвуду»!

Хлопець звів брови й поглянув на батька.

— І що?

— У мене ідея! Пішли, — потягнув сина до готелю й дорогою розповів свій план.

— Тату, тобі не здається, що це занадто?

— Це чому? — грізно звів брови.

— Навіщо їм погоджуватися на таке? Хлопці приїхали відпочивати, а ти зі своїми викрутасами.

— Пішли, бовдуре! Не роби мені нерви! Ми всі з однієї компанії. Хто, як не вони?

Пол увійшов в готель і переговорив з адміністраторкою.

Піднявшись на другий поверх, батько й син стали свідками бійки подушками, яку затіяли Том і Джеррі. Отримавши кілька разів по голові, Пол не витримав і крикнув:

— Що це таке?! Ви й тут бешкетуєте?! Дорослі люди, а ведете себе, як підлітки!

Хлопці притихли й, притиснувши до себе знаряддя розправи, здивовано дивилися на добре відомого їм керівника проєктів з відділу планування.

— Де б ми ще зустрілися?! — вийшов гостям назустріч Ральф. — Оце так-так! Радий вас бачити!

Почав обіймати батька й сина.

— Ото бреше, й оком не моргне. Так ще треба вміти, — прошепотів Джеррі Тому.

— А очі які хитрі, — кивнув той. — Тео з Ніко пощастило мати такого менеджера. Витягне з будь-якої халепи.

— То він просто з нами не працював.

Брати переглянулися й тихо розсміялися, як дві вреднючі шкоди.

Пол запропонував всім зібратися в одній кімнаті, закріпивши прохання фразою: «Це справа на мільйон доларів». Він детально розповів про новорічний проєкт «Фейтвуду» для нових партнерів, про ексклюзив, який ті хотіли б організувати, та ідею, як це все зробити.

— Але дуже прошу тримати все в таємниці. Нехай буде сюрприз, — приклав палець до губ. — Вибачте, що прийшов з таким прохання під час вашої відпустки, але так склалися обставини. Не хотілося б наших в Центрі турбувати з цього приводу, якщо ми самі можемо все зробити, — завершив свою довгу промову Маккензі старший.

Хлопці переглянулися.

— Як на мене, то навіть без варіантів, — спокійно відповів Ніко. — Це наша компанія. Ми знаємо, як непросто далися ці партнерські відносини. Будемо вважати, що це ще одна весела пригода на канікулах. М? — поглянув на друзів.

— Чому ні? Я згоден, — підтримав його Крістіан. — Все рівно дехто тут дурістю займатися буде, — покосився на братів.

— Ви найкращі! — Пол на радощах поліз усіх обіймати.

Таємні переговори пройшли успішно.