Весела компанія

Найбільша вірогідність зустріти зірку — це відвідати курортні міста. Найчастіше вони мають бути маленькими, затишними й розташовуватися подалі від метушні сучасного світу. Публічні люди люблять ховатися, щоб відпочити в тиші серед гарної природи.

На острові було два таких місця — Норайо, що високо здіймалося над поверхнею моря в засніженій північній частині Фейту, і Мінамі — райський куточок тропіків з безліччю туристичних комплексів в мальдійському стилі.

Джордж Фейт зі своєю дружиною Даяною — власники острову Фейт — завжди на новорічні свята давали можливість своїм працівникам відпочити. Тому робота в грудні в стінах «Фейтвуду» кипіла ще з більшою силою. Всі намагалися вчасно завершити проєкти й з чистою совістю відправитися у відпустку.

Так було і в цьому році. Тому курорти острову поступово наповнювалися не лише туристами, а й знаменитими зірочками.

По засніженій сріблястій доріжці гір Юкі їхав великий комфортабельний автобус. Віз пасажирів до Норайо.

На задньому довгому сидінні уже другу годину не вщухали сварки та періодичне скиглення. П’ятірку, яка там сиділа, знали й любили у всьому світі. Але одне діло просто спостерігати за ними на екрані, а інше — мати особисто справу. Гурт мав назву «КейБі» («KB»), що було абревіатурою від «Квінта бест». Їх менеджер ледь не навколішках благав керівництво не посилати його з ними на відпочинок і дати реабілітуватися десь подалі від цих п’яти терористів. Керівництво пішло на поступки. І то не дивно. Вигляд у менеджера був знервованим, око сіпалося й волосся стирчало у різні боки, наче після удару струмом. Видно було, що людина дещо втомилася. Тому тимчасово його обов’язки переклали на іншого менеджера — китайця Гао Цзяо. Як відомо, в Китаї полюбляють брати друге ім’я, тому його ще називали Ральфом, що дуже полегшувало життя тим, хто не звик до азійських імен. Так от, Ральф був менеджером не менш відомого зіркового дуету «W&V» (дабл ю енд ві), що, до речі, теж їхав з п’ятіркою на відпочинок. Нерви у парубка були залізними, гумор живим, а він… Він і сам кого завгодно міг дістати, особливо своєю ляпаниною. Тому взяти на поруки ще один гурт, навіть якщо це баламути «КейБі», було для нього справою нескладною.

А на задньому сидінні продовжувалася війна, від якої уже весь автобус втомився.

— Віддай шкарпетку! — злився худорлявий італійський симпатяга з вреднючими карими оченятами.

Звали його Джеррі Бандінеллі. Прізвище прямо таки під стать його характеру. А ще його брата Тома. Батьки були у них з гумором, тому й прозвали двійню Том і Джеррі. Чи імена вплинули на дітей, чи доля, але виросли обоє такими галасливими та вредними, що від них починала боліти голова одразу через десять хвилин спілкування. Іншим учасникам гурту знадобилося пару років, щоб до них звикнути. Хоча брати й були двійнею, але зовні геть різні. Джеррі був схожий на дорослу симпатичну дитину: великі шоколадні очі, довгі вії, яким би позаздрила будь-яка дівчина, ніс з невеликою горбинкою й посмішка, що скорила не одне серце. Тому він нею часто користувався, коли його в черговий раз лаяли за викрутаси та шкоду.

Том же бачив себе зіркою у всьому. Було відчуття, що він завжди ходив по червоній доріжці: високо піднята голова, звабливий погляд і широка посмішка, від якої аж очі сліпило. Може саме тому йому так часто пропонували брати участь у рекламі зубної пасти. Том вважав себе неперевершеним та ідеальним. Нарцисизм зашкалював за всіма параметрами.

Інші учасники тримали баласт гурту. Лідером був Крістіан Графф. Досить виважений, строгий але дещо дивакуватий юнак. Він частенько десь літав думками, тому друзі жартували, що то він шукає зв’язок з космосом. З його національністю розібратися було важкувато: тато – голландець, мама – шведка, а серед старшого покоління були ще й французи. І це при тому, що виріс Крістіан на Гавайях. Хоча в гурті всі були красенями, та саме лідер виділявся своєю зовнішністю та мав дуже теплі й привабливі риси обличчя. Наче в принца із казки.

Четвертим був австрієць Ессен Краус. Він вчився в консерваторії на оперного співака, але пішов у поп-музику, чим дуже розізлив батька, відомого віденського диригента. Хлопець був дещо мовчазним, любив багато читати й писати вірші. Ніхто ніколи не знав, що у нього на думці. Був дуже скритним, а ще полюбляв чистоту. Багато хто з музичних критиків вважали, що він серед п’ятірки мав найсильніший голос, чим хлопець дуже пишався. Але попри все це й занудою не був. Якщо треба, залюбки підтримував різні витівки та веселощі друзів.

П’ятий — австралієць Брендон Найт. Тихий добряк, який останнє віддасть, пригріє й пожаліє. До нього часто бігав жалітись Джеррі, а той терпляче вислуховував всі його скиглення.

Так от саме зараз серед цієї п’ятірки почалася нова стадія війни, ціль якої були шкарпетки.

— Я змерз. Моє тіло не призначене для таких морозів, — натягував Том поверх своїх шкарпеток ще й братові. — Полум’я цієї італійської краси, — обвів себе рукою, — не має згаснути серед такої холодриги. І кому тільки прийшла ідея святкувати в Норайо?

— Мені, — спокійно відповів Крістіан і поглянув на красеня з подвійними шкарпетками. — Є заперечення?

— Хіба тобі є діло до моєї тонкої натури?..

— Віддай шкарпетку!.. — паралельно нив Джеррі й тормосив брата за плече.