Репетиція «пантери» та приїзд гостя

Редактор: Charmy

*****************************************

Острів Фейт,

місто Норайо (північ острова),

29 грудня

У невеличкому офісі з ноутбука прозвучали перші нотки відомого хіта Sam Brown «Stop» і солодкоголоса блондинка наповнила кімнату нектаром пристрасті:

Все, що в мене є, — це те, що дав мені ти.

All that I have is all that you've given me

З-за штори вийшла пухкенька дівчина, яка, здавалося, за один раз добряче поснідала, пообідала та ще й від вечері не відмовилася. На її стегнах поверх синього ділового костюма була пов'язана скатертина, а на голові стирчав хвостик-пальмочка. Стрижка була короткою, тому пальма була скоріше схожа на бобовий паросток.

Ти коли-небудь думав про те, що я попаду в залежність від тебе?

Я віддала тобі всю любов, на яку була здатна,

А тепер виявилося, що ти брехав мені, і я не можу в це повірити.

Did you never worry that I'd come to depend on you

I gave you all the love I had in me

Now I find you've lied and I can't believe it's true

Дівчина дуже старалася виляти стегнами, але натомість вигиналась усім тулубом, ризикуючи щось собі вивихнути. Розганяючи амплітуду, раптом замахнулася ногою й закинула її на стіл, заваливши при цьому гору папок. Почувся глухий удар і тріск. Але стільниця встояла.

Два чоловіки, повідкривавши роти, сиділи біля стіни й шоковано спостерігали за тайфуном пристрасті. Це були Пол та його син Бенджамін Маккензі. Їм компанія «Фейтвуд» доручила організувати для поважних гостей міста Норайо, що було на півночі острова, новорічне свято «Хепі-Хепі Дей». От вони й старалися. Як могли. Навіть секретарку Моллі долучили до справи. На свою голову. А вона тим часом, надіславши їм повітряний поцілунок, провела руками по рум’яному обличчі й тільки-но зібралась ефектно прибрати ногу зі столу, як не втримала рівновагу й, крутнувшись, з грюкотом гепнулася на підлогу. Батько з сином з переляку аж підплигнули на стільцях.

І тут почався приспів — найгарячіша частина пісні:

Зупинися, поки ти не розірвав мою душу на частини.

Зупинися, поки ти не розбив мені серце.

Зупинися!

Oh you'd better stop before you tear me all apart

You'd better stop before you go and break my heart

Ooh you'd better stop

Моллі, впираючись у підлогу руками та ногами, першим підняла задній корпус. Пихкаючи, як паровоз початку ХХ століття, спробувала повернутись у вертикальне положення, але неочікувано в ноти переповненої пристрастю пісні ввірвався новий звук. Штани пампушки не витримали й тріснули по шву. Добре, що скатертина на стегнах прикрила всі подробиці. Дівчину це не спинило. Вона таки встала й, піднявши руки, почала виконувати кругові рухи талією, причому так активно, ніби намагалася наздогнати втрачені секунди мелодії. Нагадувало викинуту на берег косатку, яка у відчаї билася об лід.

— Так, стоп-стоп-стоп! — вскочив Пол і взявся за голову. — Що це таке? — присів і заходився хитати стегнами, наче крутив коло для схуднення.

Бенджамін хмикнув і, відвернувшись, таки розсміявся.

— Мені потрібен ексклюзив! — замахав піднятими вгору руками організатор.

— Тоді самі танцюйте! Оце точно буде ексклюзив із вашими цими, — передражнила Моллі й шпурнула в нього скатертину.

Батько й син одразу ж заплющили очі.

— Ти той... Краще прикрийся, — Пол простягнув назад скатертину, проте не розрахував і тикнув нею дівчині просто в лоба. — Нам потрібен цей рекламний ролик! — почав намотувати кола по кабінету. — Він нам просто необхідний! І вже завтра! Шоу транслюватимуть у прямому ефірі. Ми маємо зробити замануху! Але тільки смачну. Я б сказав, смачнющу! А не якийсь там Шалам-Балам, — знову повиляв стегнами, а потім вп'явся вимогливим поглядом у секретарку. — Ти станцюєш і крапка!

— Не буду!

— Будеш. Я тебе навчу!

— Вам самим треба вчитися.

— Мовчати!

Затяг дівчину за штору.

— Танцюємо разом! Синку, врубай спочатку! — скомандував увімкнути музику.

Хлопець, посміюючись, виконав бажання батька. Знову полилася музика пристрасті.

Пол зробив крок убік, залишивши укриття за шторою. Його вигляд був настільки героїчним, наче він збирався всіх розстріляти, а не спокусити. Бенджамін затрясся від сміху.

— Вперед, чого застрягла? — гаркнув чоловік набік.