Розділ 13. Еміль. Ну ти даєш, чуваче!

Еміль.

– Ну ти даєш, чуваче! – промовив Віллі, коли ми разом з ним опинилися в нашій кімнаті.

– Я давно мав це зробити, – подивився на друга, влаштувавшись на своєму ліжку. – Христинка – найкраща з усіх дівчат, яких я коли-небудь зустрічав у своєму житті. Чиста, світла… Але вона не звертає на мене уваги, розумієш? Я б все віддав, щоб бути поруч з нею!

– Хочеш дружню пораду? – Віллі прискіпливо подивився на мене.

– Давай, – неохоче погодився я. Не любив коли лізуть з порадами. Але цього разу мені дійсно було важливо почути його думку. Може, дійсно підкаже щось таке, нестандартне.

– Не тисни на неї, – промовив Віллі після хвилинної паузи. – Й не контролюй кожен крок дівчини. Ну, коммон, друже! Це не в які ворота не лізе! Тільки чутки про тебе по нашій групі ходять…

– Що за чутки? – напружився я, адже нічого поганого в тому, що я намагався застерігати її від неправильних рішень не бачив.

 – Розумієш, чуваче, складається враження, що ти ніби її татко, а вона п’ятирічна неслухняна дитина, яка робить щось шкідливе та заборонене.

– Ти так вважаєш? – це стало для мене несподіванкою. – Я ж намагався лише убезпечити її від цього реєрі! Він мені не подобається!

– Звичайно! Ти її віддаляєш від себе таким чином. Ніхто не любить коли ним командують! – скрикнув Віллі. – Невже це треба пояснювати? Ми ж не у середньовіччі живимо. Та й ти наче вже давно не підліток…

– А що робити з цим реєрі? – мене обурили його слова щодо контролю Христини. – Цей Ліадіс крутиться навколо неї. А Христинка й рада, ще й дивиться на нього захоплено так… Раптом він скривдить її?

– Ну, скривдити її ми не дозволимо, це я тобі обіцяю. Нам треба вигадати іншу тактику, щоб вона в тобі побачила чоловіка мрії. Дівчата люблять, щоб про них піклувалися, а ще з чоловіком має бути надійно та затишно.

– Ти з особистого досвіду говориш? – не витримав я, адже Віллі був молодшим за мене, по суті, він вчорашній студент. Він ще до пуття не бачив життя. А намагається повчати. Це неабияк мене розізлило.

– Мені є з кого брати приклад, – ухилився від прямої відповіді хлопець.

– Добре, – зітхнув я. – Що ти пропонуєш?

– Спробуй запросити її кудись. Ти, здається, хотів навчити її кататися на сноуборді, то навчи. До речі, тут неподалік я бачив ресторанчик, може, сходить разом на обід, наприклад. А ще квіти. Дівчата люблять квіти. Й солодощі.

– Так, тільки тут квіти ну хіба що зі снігу, – спробував заперечити я.

– Є зимові сади, попитай. Хтось та й допоможе. Особливо наші служниці, – усміхнувся Віллі. – Ех, ти, Ромео, вчити тебе ще й вчити.

– Гаразд, я спробую, – погодився я.

– От й молодець! А тепер нумо спати. А то скоро світанок зустрічати будемо за розмовами.

Нарешті Віллі від мене відчепився, і я влаштувавшись в ліжку занурився у свої думки.

 Друг правий, я маю довести дівчині, що мої почуття щирі, маю показати, що вона зі мною в безпеці. Можливо, одного разу Христина сама захоче бути зі мною?

Вранці я прокинувся мало не раніше за всіх, пройшов на кухню, де побачив служниць, що метушилися біля плити.

– Вітаю, хазяйки, – привітався з ними.

– Доброго ранку, пане Емілю, – посміхнулася мені одна з них. Алісія, здається. Вона серед них була головною.

– Мені потрібна ваша допомога. Чи не підкажете, де у вас в Нугрімі можна знайти живі квіти чи то принаймні одну живу квітку. Мені дуже треба!

– В оранжереї зимового саду, пане, – відповіла жінка. – Там можете помилуватися квітами.

– А купити можна? – обережно спитав я. Звісно, я не мав місцевих грошей, але це мене не зупиняло. Завжди можна домовитися.

– Що ви! – жінка замахала руками. – Як можна, пане? Вони ж живі істоти! Без ґрунту, тепла й турботи швидко замерзнуть та зів’януть…

– Я зрозумів, – швидко промовив до неї. – Вибачте мені. Не подумав… У вас геть інакше.

– Хіба у вас так можна? Не Землі ви зрізаєте живі рослини? – прискіпливо подивилася на мене Алісія.

– Алісіє, не варто так хвилюватися за рослини Землі! Насправді це не так вже страшно. У нас багато зелені – дерев, рослин, квітів. Крім того, ми створюємо цілі плантації та оранжереї, де вирощують квіти спеціально на продаж. З квітів роблять дуже гарні живі кошики, букети та композиції, але флористи використовують спеціальний ґрунт, тож квіти довго залишаються свіжими навіть в кошиках чи горщиках, а за бажанням їх можна висадити в саду.

– Мабуть, це дійсно гарно, але єдине, що я можу тобі запропонувати, щоб порадувати Христинку, це тістечко-троянда із ягодами.

– Тістечко у вигляді квітки? – уточнив я.

– Звичайно. То що? Робити, дамський угоднику?

– Робить, – погодився я. – Тільки скажіть, а звідки ви про Христину знаєте?

– Ми ж не сліпі, хлопче. Те, як ти на неї дивишся… І вчорашні співи. Така мелодія гарна. Слів ми не розібрали, але ж відчувається романтика. Ех, де мої молоді роки…