Розділ 1. Глобальне потепління та пошук нових планет

Наша рідна планета змінювалася швидше, ніж ми могли собі уявити, ніж передрікали вчені.

Льоди Арктики та Антарктики танули з шаленою швидкістю, викликаючи повені та дощі по всій Землі, багато селищ просто пішло під воду. Гинули люди, тварини, знищувалася фауна…

У той час коли одні регіони затоплювало, в інших люди потерпали від нещадної спеки та лісних пожеж, пересихали річки та озера, деякі, колись зелені місцини, взагалі перетворилися на чорні від попелу пустелі. Землетруси, цунамі, виверження вулканів теж викликали багато руйнацій, знищувались ціли поселення та міста.

На території нашої країни, України, клімат змінився на середземноморський та субтропічний. Майже увесь рік було тепло: ми мали можливість купатися в морі та річках, а про зимові чоботи знали лише з розповідей бабусь з дідусями, які ще мали змогу насолоджуватися сніжними зимами на початку двадцять першого сторіччя.

Через глобальні зміни клімату багато людей вимушено покидали рідні домівки у пошуках більш сприятливих умов проживання. І вже не тільки у рамках нашої рідної планети.

Вчені та космічні мандрівники старанно шукали інші планети та світи для життя й відпочинку. До речі, мрія всього людства – знайти інопланетних істот, схожих на нас – все ж таки здійснилася.

Ще років п’ятдесят-шістдесят тому про космічні подорожі писали лише в книжках, а з екранів телевізорів розповідали про запуски розвідувальних ракет й супутників на Марс, Юпітер та інші планети, а сьогодні такі подорожі стали доступні всім бажаючим.

Перші такі круїзи, звичайно ж, були страшенно дорогі: дозволити їх собі могли лише мільйонери. Вони ж стали першими власниками круїзних космолайнерів, а також інопланетних готелів, ресторанів, парків розваг, тощо.

Рейси на Марс та Венеру стали вже регулярними. Величезні сріблясті космолайнери відлітали у туристичні круїзи щотижня зі столичних космодромів всього світу. Рейси до невеликих та найближчих зірок взагалі відбувалися щодня, а то й по декілька рейсів на день. Це стало так само повсякденно, як колись злітати у відпуску до Туреччини або Єгипту.

Напередодні Нового, 2075, року наша команда вирушала у новий розвідувальний круїз на невелику нещодавно відкриту науковцями та космознавцями планету Альбрус, названою вченими так за білосніжні гірські вершини.

Планета претендувала на статус гірськолижного курорту міжгалактичного масштабу. Майже цілий рік тут лежав сніг, у той час як на Землі через зміну клімату та глобальне потепління сніг став зовсім рідкісним явищем. Навіть у північних країнах люди могли насолоджуватися катанням на лижах та санчатах протягом одного-максимом двох місяців. Та навіть там температура повітря зрідка опускалися нижче мінус п’яти-десяти за Цельсієм.

На Альбрусі жили розумні створіння. Ззовні вони чимось були схожі на нас. Проте їхня шкіра мала сріблястий відтінок. Вони були більш високими та стрункими, мали біляве, немов сніг, довге волосся, великі очі, переважно фіалкового кольору. Вони називали себе реєрі. А свою планету Етел’яр. Наші вчені розробили програму для перекладу їхньої мови на українську та англійську.

Головна місія нашої поїздки була якраз дипломатичною – встановлення добросусідських відносин та укладення контракту на будівництво гірськолижного курорту міжгалактичного масштабу – Альбрусу.

Крім того, наша команда, що складалася із дванадцяти науковців різних країн світу, зокрема Америки та Японії, мала протестувати новенький космічний лайнер «Вінтерія», збудований лише півроку тому. Виліт був призначений з центрального космопорту Києва, який став одним із найбільших світових майданчиків для польотів у космос у світі.