4.1. Розвіяти сумніви

a few moments later 

- Тобто ти хочеш, щоб я повірив у твою казку? - криво усміхається Лісовський. - Давай зберемо усі твої факти воєдино. Уже півроку ти підготовлювала своїх читачок у своїх статтях до особливої рекламної статті. Яку замовив тобі Костянтин Багряний. Так як він вирішив… тут я не зовсім зрозумів навіщо йому реклама саме в модних журналах…  Скоріш за все він вирішив підтримати тенденції на те, щоб керівники компаній іноді мелькали у списках forbes, модних журналах, рекламах і тому подібне. Саме тому ти накопичила дуже багато матеріалу: бренди, які він носить, фотографії взяла для опису зовнішності. Тому у статтях почали з'являтися фрази про нібито ідеальну зовнішність чоловіка для будь-якої жінки. Маніпулюєш читачками, значить…

- Нічого я не маніпулюю… - обурюється Ніка.

- Просто “піпл хаває”, так? Не суть. - хмикає Андрій і продовжує. - Вивчивши детальнішу інформацію про модельний об'єкт для статті, а саме біографію, ти знайшла свого батька. Точніше батьком бізнесмена Костянтина Багряного є і твій батько. З яким там мама твоя розійшлася колись… Він пререїхав в інше місто, там завів сім'ю. Після цього твоя мама обірвала із ним усі зв'язки. Тому ні про якого брата відомо тобі не було. Дуже хитка історія, зважаючи на те, що різниця у віці у вас не дуже велика.

- Батьки розбіглися, коли мені було три, - наполягає Вероніка і в її очах Лісовський навіть з усією своєю настороженістю не помічає брехні, - а брат народився коли мені було чотири з половиною. Я, звісно, рада, що виглядаю в твоїх очах настільки молодо, що майже 5 років різниці з цим велетнем ти настирливо не помічаєш, - зараз вона навіть трохи язвить через знервованість. - Вибач, варто було раніше сказати.

- Думаю, варто, - ще й не планує пом'якшити своє відношення Андрій. - Судячи з того, до чого це все призвело. Але, якщо він просто брат, то чому це приховувати. Навіщо ховати його фотографії у пуф, коли у нас є робочий стіл, яким ми користуємося обоє.

- Того, що обоє користуємося, тому й не поклала, - випалює Вероніка. - Я хотіла познайомити вас на Новий рік. Показати, що цього року сталося диво. Що я знайшла ще клаптик своєї сім'ї, - вона підвищує голос сама того не розуміючи. - А виходить, що створила лише непорозуміння, яке мало не вартувало наших відносин. Я вже не знаю як тобі довести. Тим паче, що тут дружина мого брата. Можеш у нього в паспорті глянути. Чи тобі потрібен тест ДНК між нами? 

- Так як стовідсоткової впевненості немає, то ДНК тест був би дуже доречним… - так само підвищує голос Андрій.

- Ти ідіот! - викрикує Ніка. 

- Ні, ну ти, звісно краще!

- Не кричи на мою сестру, - подає голос Костя і хоче заслонити Вероніку, але дружина зупиняє його, беручи під руку. Катя ніби натякає, що вони самі розберуться.

Лісовський і Вероніка замовкають. Декілька секунд вони мовчать і сверлять очима один одного. Андрій зітхає, ще раз усміхається сам про себе, підходить і впивається грубим поцілунком у вуста своєї дівчини.

Гнів, що тримав його у заручниках останні години, раптом перегорів, як стара лампочка, лишаючи по собі лише відчуття капітуляції. Можливо, він сам собі вигадав підозри, сам себе мало не пограбував. Любов, яка вже врослася і розчинилася в його серці… як можна було би її вирвати, знищити чи викинути.

А вона… щире каяття змушує її відповідати з тою ж жагою чи скоріше відчайдушною жадобою, розкриваючись назустріч його язику, вбираючи його смак, його дихання.

Із поривистого поцілунок переростає у спокійний, а слідом ніжний, залишаючи післясмак у обох.

- Сестро, я розумію ви зараз миритесь… тудим-сюдим… Але можна наступного разу не у мене на очах, - невдоволено бурчить збоку Костянтин, за що тут же отримує заплатиличника від дружини зі словами: «Чого момент псуєш?!»

У відповідь двоє закоханих просто сміються. Так спокійно, тихо і… розслаблено… Вперше за ці дні.

Андрій, тримаючи в обіймах свою Ніку і зазираючи їй очі з милою усмішкою, що показує задоволені ямочки на його щоках, запитує:

- А журнал то хоч вийшов? 

- А ти хочеш його у свою колекцію? - не губиться вона. 

- Хочу, - сміється Лісовський. - Попереджуючи твої питання, я знаю, що дві злочинниці, одна з яких має просто неймовірний шарм, вдерлися до мого кабінету.

На що Ніка серйозно відповідає:

- Я завжди знала, що ти відповідально ставишся до наших відносин, що намагаєшся внести більше затишку у наш дім… Але я ніколи не думала, що ти такий безбожний романтик, щоб тримати мою приватну фотографію в себе на робочому столі і берегти кожен журнал, написаний мною…

- Так, голубята, - повністю вщент розгромлює всю романтику Костя. - Давайте вже за стола, бо ці дві садистки мене не годували відколи ми накупили продуктів на оцей весь стіл. І навіть не дали сперти жодного шматочку ковбаски без цього клятого фінансиста. Ой, - єхидно усміхається. - Забув, що ти тут.

- Та це ще нічого порівняно з тим, що я тебе навіть не запрошував до себе. А ти, як я бачу, тут, - відповідає йому з натягнутою посмішкою Андрій. 

Все ще відчуття деякої конкуренції і… чого думати… цей бізнесмен йому просто не подобається…навіть бісить.

- Тоді за стіл, - сміється Ніка.