4.2. Час любові

Вони з Катею перші займають місця за столом. 

Чоловіки займають місця слідом.

Ніка помічає корзину, яка стоїть акуратно на її місці. 

Андрій підходить зі спини і кладе руки їй на талію.

- Це я тобі із столиці привіз.

Вероніка зачаровано піднімає на нього погляд, і одразу ж знову звертає його на корзинку. Обережно відкриває її, розгортає плед, хоча той і так уже трохи в безладі, бо квіти Андрій уже дістав. Вона ахає, дістаючи кожен невеличкий подарунок. Торт ставить на стіл, крутить у руках парфуми із просто неймовірно прекрасним запахом, закушуючи губку від задоволення, дістає коробочку, завмирає на мить, і допитливо заглядає в очі коханому.

- А це на твій розсуд. Відкриємо зараз перед гостями чи наодинці… - від нізвідки прийдешнього хвилювання хрипне Лісовський і невідривно дивиться на свою красуню.

Вероніка, здається, забуває як дихати. Але, сковтуючи в'язку слину, запихає коробочку в кишеню Андрієвих штанів, чим ще більше натягує його нерви.

- До Нового року чотири години, - чітко, облизуючи губи промовляє. - Я хочу почути це в новому році, щоб на святкування цього моменту був у нас цілий рік. Я не думаю, що наша рідня, - кидає погляд на Багряних, - сьогодні від нас кудись дінеться. Я навіть приготувала їм гостьову кімнату. Тим паче ви, хлопці захочете випити… - тараторить від нервів. І раптово замовкає, сідаючи за стіл і відпиваючи трохи соку зі свого стакану, який турботливо налив їй брат.

Андрій сідає слідом, усміхаючись і милуючись її реакцією.

Знову такий неловкий і приємним момент порушує… як власне і тишу… Костя.

- От досі не розумію. Як ти, пишучи модні статті, взагалі почала зустрічатися з цим “офіцером”, - бурчить Багряний, закладаючи столову серветку по якійсь дивній звичці за свій комір, ніби слюнявчик. - В якого стиль одягу… Нагадує сина маминої подруги. Не хотів казати “лузера”. Хоча хук справа в нього дійсно непоганий…

- Ну куди ж мені в світ високої моди, - хмикає Лісовський у відповідь, розстилаючи на колінах столову серветку. - На жаль, похоронні костюми не поважаю. Як там, до речі, ціни на граніт? І незважаючи ваші rolex Ви так і навчилися столовому етикету….

Вони продовжують жувати страви і перемовлятися колючими фразами, доки їх не переривають, що все більше розпалює конкуренцію між ними.

- Хлопці, брейк! - виставляє вперед долоні Катя, яка до цього займала пасивну позицію у всіх перепалках. - У вас обох ідеальний стиль. У Кості ідеальний для мене, а у Андрія ідеальний для Вероніки. До речі… Я спеціально купила новий номер. Журналу Нікиного… Заждіть хвилинку. 

Вона підіймається і біжить у прихожу. А через декілька хвилин повертається із журналом в руках, який скручений в трубочку. 

Тут же розгортає його і кладе на стіл так, щоб усім було видно обкладинку.

Вона чітко розділена на два сектори. З одного боку фотографія Костянтина в чорному костюмі на фоні модного вітражного вікна, яке виходить на нічне місто, що горить вогнями притягуючи взор красою і загадковістю, а з іншого одна із фотографій Андрія. Минулорічна, здається, коли Ніка позичила фотоапарат у редакційного фотографа для того, щоб зняти їхні різдвяні святки у будиночку, який вони для цього зняли в Мигово. В Карпатах. На цій фотографії Андрій навпроти такого цікавого вікна в готичному стилі, за яким дерева і схили вбралися у білий сніг. Він сидить в кріслі і читає книгу, а поруч навіть видно як горить камін.

Посеред журналу красується величезний напис стильними великими літерами MILADY.

Андрій читає текст вголос, беручи журнал до рук:

Дві грані успіху перед яким неможливо встояти 

Костянтин Багряний

Tom Ford, Brioni, John Lobb, Cartier

Магнітний чорний: безганний силует справжнього лідера 

Андрій Лісовський 

Loro Piana, Brunello Cucinelli, Zegna 

Скандинавський спокій: магія кашеміру та синій океан

А чий бік у цьому сезоні берете ви?

- Ти хочеш сказати, що написала статтю одразу про нас обох? - повертає погляд до Ніки, яка незважаючи на те, що займається журналістикою вже близько семи років і звикла вислуховувати про свою геніальність в професії, зараз червоніє наче помідорка.

- Катя підказала дещо правильне, - трохи прокашлюється, щоб зігнати заніміння горла від якогось дитячого нервування. - Ти ідеальний для мене, а Костя ідеальний для неї. Все виявилось зовсім просто, а я не змогла додуматись. Ідеальний не стиль чоловіка, а сам чоловік. Стиль його подобається нам тому, що подобається він сам.

- Боюсь, мені потрібно ще декілька таких журналів, а цей я уже конфіскую в свою колекцію, - заявляє з таким щирим захопленням, ніби дитині подарували іграшку, яку вона хотіла впродовж дуже довгого часу, і забираючи обережно журнал іде в прихожу, щоб покласти його в свою папку, яку він забере завтра на роботу. 

До речі, ця папка існує не для роботи, а для того, щоб купувати новий номер журналу по дорозі на роботу і ховати непрозорий карман, подалі від сторонніх очей. На початку місяця він завжди бере з собою саме цю таємну папку.