1.2. “Розчарунок” під ялинку

Зрештою, обійшовши близько 50 зелених красунь і заморивши старого грузина та його помічника, Лісовський зупинився на важкому виборі між блакитною ялинкою за чотири тисячі та зеленою сосною за дві з половиною. До речі та сама зелена красуня була відкладена у них у палатці. Вочевидь, або для іншого покупця, або ще для чого. 

Андрій все зітхав дивлячись на обидва деревця і все ж зупинивсь на сосні, що пахла йому дитинством і начебто не повинна була так сильно сипатися у квартирі голками.

Відстьогнувши дві з половиною сотні продавцям, донісши у дві руки півтораметрове дерево та вимазавши своє пальто в смолу, він нарешті доставив новорічний символ на другий поверх до дверей своєї квартири. Обличчя пашіло від морозу, що кусав ніс і щоки, та від жари, яка прийшла через бадьоре крокування з ялинкою на плечах. 

Нарешті, загрузивши ялинку в прихожу і тимчасово обійперши її на внутрішні дерев'яні двері, він стягнув з себе пальто і все ще в шарфі пішов шукати старе простирадло, щоб загорнути ялинку, а також вологі тряпки та миску, щоб обгорнути знизу стовбур і поставити сосну освіжитись, доки він готуватиме для неї місце. 

В квартирі він оглянув усі кутки, щоб знайти найбільш красиве і видне місце для зеленої красуні. 

Встановив сосну на три ножку. 

Всього лише зняв піджак, бо було жарко і закатав рукава рубашки. Все в тому шарфі, який він забув на своїй же шиї, чоловік поприбирав біля деревця, бо з нього могло щось обсипатись та пішов шукати іграшки. Відчинивши шафу в гостинній, де він і вирішив ставити “ялинку”, він підідвинув пуф та заліз на нього, щоб оглянути верхні полиці під самою стелею. Там же він знайшов декілька ящиків скляних іграшок та обережно почав знімати їх донизу. Тут знайшлися скляні кульки, які дісталися йому від батьків, різноманітні скляні тваринки, овочі та фрукти, а також ящик з іграшками, які він кожного року докуповував. 

А відколи почав жити із Нікою, то вони вже з минулого року їздили разом по великих магазинах напередодні свята і купували іграшки. Цього року чомусь не поїхали. Задумавшись над цим на хвилину, він закусив губу і мислено облаяв себе, що не подав такої ідеї. Виходить, порушив традицію.

Утім, вже десять хвилин як минула шоста година, а його мила поверталась з роботи близько восьмої або о пів на дев'яту. Потрібно спішити, щоб вбрати ялинку до її приходу, прибратися і вигадати щось на вечерю. 

Він дістав пульт від телевізора, увімкнув YouTube. 

- Джарвіс, - звернувся до голосового помічника. - Увімкни якусь новорічну музику.

Після цього робота пішла веселіше. Андрій повісив гірлянди, почав чіпляти іграшки та дощик. Пританцьовуючи особливо весело під модний ремікс ABBA - Happy New Year. Доки пісня не повторилась в більш ліричній версії, що змусило чоловіка вслухатись в текст.

No more champagne and the fireworks are through 

Here we are, me and you, feeling lost and feeling blue 

It's the end of the party and the morning seems so gray 

So unlike yesterday, now's the time for us to say

Happy New Year, Happy New Year 

May we all have a vision now and then 

Of a world where every neighbor is a friend 

Happy New Year, Happy New Year 

May we all have our hopes, our will to try….

- Якась пісня сумна чи що, - вішаючи на колючу гілочку чергову іграшку, промовляє тихо до себе Андрій. - Джарвіс, увімкни щось з більш веселим сенсом, бо у АББи “шампанського нема, феєрверки закінчилися”, вона сидить “розгублена і сумна” та ще й ранок у неї “сірий”. Якось невесело вона вітає з Новим роком.

Мелодія дійсно зупиняється.

- Якщо вам не подобаються побажання виконавця ABBA, - промовляє увічливий неживий голос. - Я спробую знайти щось інше.

Тим часом, доки вмикається нова пісня, Андрій вмикає гірлянду в розетку, відходить від ялинки подалі і дивиться наскільки гарно він її прикрасив. 

Результат його задовольнив і залишається лише сподіватись, що Ніка також відчує той самий святковий трепет, що й він сьогодні. 

Нарешті спохватившись, чоловік дістає декілька подаруночків, які купив заздалегідь для своєї дівчини і обережно розкладає їх під ялинкою ховаючи у пухнастих гірляндочках і дощику, який обмотав навколо стовбура і триноги.

Далі справа за малим: він швидко прибирається в квартирі, обдивляються двері при вході і обтирає їх від смоли, готує вечерю і, скидаючи увесь одяг у пральну корзину, приймає душ.

Нарешті освіжившись, він забирає з тумбочки залишений годинник і помічає, що його стрілки стоять на дев'ятій вечора, його мила повинна була вже прийти. От тільки… Чому її досі немає? 

Він вирішує подзвонити, але спиняє себе. Вже було таке, що Ніка повернулася пізніше і через це він дзвонив їй. Вона так і не взяла слухавки, а вдома вони посварилися. Дівчина була незадоволена, що він “контролює” її. А вона ж не дзвонить йому, коли він затримується на роботі з завалами по фінансовим документам.

«Але ж я просив хоча би написати мені. - сетує подумки. - Я хвилююсь. Все-таки уже темно, а їй іще добиратися…»