Глава друга 2.1. Непорозуміння, як сніжний ком

За 2 дні до свята

Наступного ранку все було як зазвичай. Чоловік збирався на роботу, а дівчина ще валялась в ліжку. Тільки от встав він на півтори години раніше. 

Відчинивши шафу в гостинній, він дістав спершу вішак з костюмом, але, покрутивши його в руках, кинув на самий низ під речі. Туди же під вішалки з речима відправилися дві пари окулярів, одна єдина одинока краватка і… коробочку з подарованими запонками він все ж таки повернув на свою полицю. Увесь інший “мотлох” разом з вішалкою він поклав на другу пару оксфордів (перші залишились на роботі) і, склавши обережно в пакет, зав'язав і відправив прямо в пуф поверх усіх тих фотографій та речей, які випадково знайшов вчора. 

На душі шкребли і вили дикі койоти.

Залишалося дочекатися чи скаже хоч щось Ніка, якщо помітить, що в її схованку вторглися. Якщо помітить…

Він розчиняє знову шафу і з великим задоволенням дістає оливкові зимові брюки, білу майку та кремовий світер під шию. Він поволі вдягається, доки кавомашина тихо гудить, розміреною струйкою наливаючи йому ароматну каву. 

В майці і брюках він опирається на столешню і робить ковток кави. Йому потрібно було б поїхати уже у столицю, а він усе відкладав. Вчора мав сказати коханій, що його не буде близько двох днів, доки він улагодить справи, але якось не задалось. 

Вони просто тихо повечеряли. Дівчина, хоч була втомлена, але з щирою радістю ходила навколо ялинки і нахвалювала який же Андрій молодець, який передсвятковий настрій він їй подарував. І йому він нього язик не повернувся щось сказати. 

Потім вони лягли в одне ліжко. Ніка, наче кошеня, притислася до його боку, як завжди ніжно цілувала, але цього разу далі поцілунків вони не зайшли. Він просто сказав: 

- На добраніч…

Поцілував її у щічку, взяв під своє крило і вони мирно вляглися спати. 

От тільки він лише закрив очі і прикинувся що засинає, доки Вероніка мирно не заснула. Більше пів ночі він так і не зімкнув очей.

Андрій усміхається сам до себе, згадуючи, що увесь вечір був надто роздратований через неприємну знахідку, але сказати нічого не зумів. Можливо, це було боягузтво. Але він дійсно страшився дізнатися якусь гірку правду. 

Врешті він запевнив себе, що це лише матеріали наступних статей. Чоловік скоріш за все модель, яким вона надихалася. І цілком очевидно, що вона не повинна була про це йому розповідати. Але всеодно щось неприємно стискувало серце. 

Про відрядження він вирішив не говорити мабуть назло. Ніка вже давно не розповідала йому своїх планів. А чим він гірший? 

Тому, допивши каву, він трохи розім'яв плечі і шию, потім тихенько взяв ручку і листок паперу, щоб через мить зайняти місце на кухні за столом і написати листа дівчині, яка мирно посапувала в спальні. 

Тільки-но лист готовий і він одягає кремовий світер, коричневу теплу кожанку, перекидає через плече чорну шкіряну сумку, взуває утеплені кросівки кольору хакі, і згрібає ключі з дзеркала перед виходом.

Двері за ним зачиняються. 

У Ніки звучить будильник і вона прокидається.

Вона навмисно вчора переставила в телефоні час будильника, щоб прокинутися разом із коханим. Було явно видно, що Андрій чимось засмучений, але вона подумала, що це пов'язано з роботою і не варто знову йому нагадувати. Натомість… вона вирішила підбадьорити його, прокинувшись із ним раніше. В її планах було приготувати йому каву, невеликий сніданок і з милою усмішкою відправити на роботу. 

Вероніка м'яко потягується в ліжку і одразу ж рукою нащупує постіль поруч, намагаючись знайти тверде плече, але його немає. Невже він прокинувся раніше? 

Вона відкриває очі, протирає їх добре, щоб прокинутись, і змушує себе підвестися. Зразу ж бадьоро наскільки може зіскакує з ліжка і натягує халатик. 

Її погляд знов притягує вчора вбрана “ялинка”. Пухнаста сосна, зелена і свіжа, ніби нещодавно з морозу. Верхівка прикрашена білою блискучою віфлеемською зіркою. На почесному місці, прямо під зіркою, висить вже майже сторічний скляний годинник. Ця малинова іграшка, як розповідав Андрій, була куплена ще його прадідом для його малого діда. Ще нижче новенькі скляні фігурки золотого янгола і сніговичка в синьому шарфі. А ще малиновий їжачок, фігурка сови сіро-біла, песик, скляна шишка і поряд така сама справжня, фіолетова куля з коровою, скляні бантики, цукерки, скляна фігурка коня, як символа року в самому центрі, а ще різноманітних кольорів кулі, зірочки, сніжинки. Дівчині особливо подобалась білосніжна пара оленів в русі, які вони вішали так, щоб ті бігли назустріч один одному. А тільки чомусь цього року один олень біг за іншим. Ніка торкається гірлянди і одразу ж поряд з нею червоного серця з матового скла. І де ж зараз її власне серце?

Вона відправляється спочатку у ванну вмитися, що змушує її в кінець збадьоритись, а слідом обходить квартиру в пошуках Андрія. От тільки його немає…

“Куди він подівся?” - нарешті приходить думка в її голову. 

Слідом на кухні вона знаходить лист від руки написаний красивим почерком Андрія. 

Я не хотів тебе будити.

Мені потрібно у відрядження на два дні.