Розділ 1

— Ти точно не хочеш піти з нами завтра до клубу? — запитала у Каті її подруга Маша. — Там буде наш американський партнер. Мене попросили супроводжувати його на свята, бо він українською ні бе, ні ме. Хіба тобі не цікаво, який він? — очі дівчини блищали від захвату, щоки почервоніли від морозу. Вона натягнула на вуха жовту в'язану шапочку, яка була єдиною яскравою плямою на весь парк, й з надією поглянула на Катю.

— Цей Новий рік хочу просто відпочити. Не ображайся.

— Мені то що, — знизала плечима Маша, — це ж не я проведу найкращий день у році в розношених штанях перед телевізором і єдиною втіхою за вечір — тазиком Олів'є на колінах. В той час як твої колеги й найкраща подруга відриватимуться у класному клубі й заводитимуть корисні зв'язки з іноземними партнерами. — Маша задерла носа, демонструючи цим жестом всі грандіозні перспективи, які, на її думку, чекали на неї у новорічну ніч.

Однак Катя її вже не чула. Вона підняла голову й невідривно дивилася на величну постать архангела Михайла, який возвеличувався над ними. Архангел незворушно дивився кудись у далечінь. В нього, як в офіційного захисника Києва були справи важливіші, ніж слухати теревені дівчат, що вирішили напередодні новорічних свят прогулятися у парку біля метро Мінська. 

— Він мені сьогодні снився, — тихо проговорила дівчина й перевела погляд на Машу.

— Хто?

— Архангел Михайло, — Катя пальцем показала на статую. 

Архангел знову ніяк не відреагував на її невихований жест й продовжував дивитися поперед себе. Тим часом білий голуб, шукаючи зручне місце для перепочинку, сів йому на плече. Він набундючився й втиснув голову в плечі, намагаючись зігрітися. Його увагу привернула балаканина внизу й він з цікавістю втупився поглядом у дівчат.

— І що він там робив?

— Хто?

— Архангел Михайло звичайно.

— А-а. Просто дивився. А потім погрозив пальцем й сказав, що я не туди дивлюся.

— І що це означає?

Катя знову знизала плечима: 

— А хто його знає. Але дивитися нікуди не хочеться, якщо чесно. Мені б відіспатися. Сподіваюсь, що наступного року мене нарешті підвищать. 

Після цих слів голуб тріпонув головою, наче почув несусвітню дурню, розправив крила й полетів геть.

Маша пхикнула й скривилася, наче з'їла лимон:

— Воно тобі треба? І так весь час за комп'ютером сидиш. Світу білого не бачиш. З колегами нікуди не ходиш. Життя — це не лише робота. От я мрію, що вийду заміж за хорошого й заможного чоловіка. Архангеле Михайло! — раптом звернулася Маша до статуї. — Допоможи нам, будь ласка, в наступному році. Щоб Катя отримала своє дурне підвищення, а я вийшла заміж за красеня-мільйонера!

— Не вийдеш, — почула вона старечий хрипкий голос позаду. Подруги як по команді, повернулися обличчями у той бік, звідки він звучав.

— Хто це сказав? Чому? — обурилася Маша. — І взагалі підслуховувати чужі розмови не ввічливо.

Чоловік усміхнувся у свою сиву бороду, яка сягала йому майже до поясу, пригладив вуса й втупився поглядом в обличчя Каті:

— А от ти вийдеш, — промовив, не зводячи з неї очей, — і зовсім скоро. 

— Я? — здивувалася Катя. Вона нервово пригладила своє руде волосся, яке пушилося від вологого повітря, наморщила лоба й ображено прикусила нижню губу. — Та ніколи в житті.

Незнайомець розсміявся. Він поглянув на небо й, вже не звертаючись ні до кого конкретно, промовив:

— Ніколи не знаєш, які в Бога плани. 

Тяжко опираючись на палицю, старий попрямував до лавочки, що стояла неподалік. Дівчата перезирнулися.

— Почекайте, — насупилася Маша й поспішила за ним. — Поясніть, чому ви сказали, що я не вийду заміж, а Катя вийде?

Чоловік усівся на лавці, попередньо струсивши рукою вологий сніжок, що нещодавно випав, й поглядом запросив дівчат сісти поруч. Однак вони продовжували стояти й недовірливо витріщатися на нього.

— Кожна з вас отримає не те, що хоче, а те, що їй справді потрібно. 

— І мені потрібне заміжжя? — у голосі Каті відчувався сумнів. Усе своє життя вона намагалася чогось досягти, збудувати кар'єру, стати незалежною. Чоловіки ніколи не були для неї пріоритетом.

— Правильно сказала твоя подруга — ти світу білого не бачиш. Життя — це не лише робота, — відповів старий. — Цього Нового року ти зустрінеш найбільше кохання свого життя і коли воно постукає у двері твого дому, не проганяй його, бо іншого шансу не буде. А ти, — він перевів погляд на Машу, — отримаєш пропозицію роботи. Не відмовляйся. Це буде можливість, яка буває раз в житті.

Дівчата ошелешено повідкривали роти й перезирнулися.

— Звідки ви все це знаєте? — першою оговталася Маша.

— У нього зараз зовсім немає часу займатися людськими проханнями, — старий показав пальцем на постать архангела позаду дівчат й закашлявся. — А оскільки за чудеса на Землі відповідаю я, цю справу доручили мені.

“Черговий божевільний”, — подумала Катя й зиркнула на Машу. У відповідь вона отримала переляканий погляд подруги, в якому читалося “пора звалювати, поки не сталося нічого поганого”.

Пославшись на невідкладні справи, дівчата зазбиралися додому.

— Пам'ятайте, — сказав чоловік їм навздогін, — іншої такої можливості отримати те, що вам справді потрібно, не буде. Не проґавте свій шанс. Це подарунок від Миколая Чудотворця вам до Нового року.

Дівчата знову перезирнулися й поспішили покинути місце, де щойно відбулася найдивніша в їхньому житті розмова.