Новорічна історія
У маленькому містечку в Чернігівській області жила молода вчителька української мови та літератури Олена. Вона була талановитою, але скромною дівчиною, яка мріяла про велике кохання.
Одного разу, в переддень Нового року, Олена йшла по засніженому місту, щоб купити продукти до святкового столу. Вона була заглибленою в свої думки, коли натрапила на незнайомця. Він був високим, струнким, з темним волоссям і карими очима.
— Вибачте, — сказав незнайомець, — я загубився. Чи не могли б ви показати мені дорогу до готелю?
Олена зупинилася і подивилася на незнайомця. Він був дуже гарним, і вона відчула, як серце її завмирає.
— Звичайно, — відповіла вона. — Я можу вам допомогти.
Олена показала незнайомцю дорогу до готелю, і вони почали розмовляти. Вони виявили, що мають багато спільного. Обидва любили читати, слухати музику та гуляти взимку по засніжених вулицях.
— Я дуже радий, що зустрів вас, — сказав незнайомець. — Я давно не зустрічав такої цікавої людини.
— Я теж рада, що зустріла вас, — відповіла Олена. — Це був чудовий вечір.
— Я б хотів побачити вас знову, — сказав незнайомець. — Чи не могли б ми зустрітися завтра?
— Звичайно, — відповіла Олена. — Я буду рада.
Олена та незнайомець попрощалися, і Олена пішла додому. Вона не могла перестати думати про нього. Вона знала, що це її кохання.
Наступного дня Олена та незнайомець зустрілися знову. Вони гуляли по місту, ходили в кіно і просто розмовляли. Вони зрозуміли, що не можуть жити один без одного.
— Я люблю тебе, — сказав незнайомець.
— Я теж люблю тебе, — відповіла Олена.
Олена та незнайомець почали зустрічатися. Вони були дуже щасливі. Їхнє кохання було справжнім і чистим.
На Новий рік Олена та її коханий пішли на бал. Вони були найкрасивішою парою в залі. Вони танцювали, сміялися і цілувалися.
— Я хочу провести з тобою все життя, — сказав незнайомець.
— Я теж хочу провести з тобою все життя, — відповіла Олена.
Олена та її коханий одружилися влітку. Вони були дуже щасливі разом. Вони жили довго і щасливо, і їхня любов ніколи не вмирала.