3. Пропозиція

Чоловік встав із крісла на якому слухав новорічний концерт та пішов за касу. Заплативши та упакувавши машинку в подарунковий пакет пішла в супермаркет купити солодкого. Купивши цукерок пішла за адресою в листі і бурмотіла собі мелодію з іграшкового магазину коли вибирала подарунок. Дійшовши до будинку зупинилася роздумуючи чи йти всетаки до них ? А кому ніж мені трапиться така історія. Вирішено йду ! Набравши сміливості дівчина увійшла в під’їзд, піднялася на другий поверх та постукала у п’яту квартиру . Пробурмотіла       

- Ну з Богом!

За дверима почувся спершу хлоп’ячий крик

- Мама, мама Святий Миколай прийшов він листа мого отримав! Ходи сюди швидше.

За хлоп’ячим почувся і жіночий голос .

- Не відкривай двері поки я не дойду .

Дівчина чекала не довго поки двері відчинились з нього стирчала голова хлоп’я, а мама була у всій красі готова до святкування. Зелений костюм з ялинковими прикрасами та червоний дощик обмотаний шию, чорні коси спускались до колін та очі які були сумними . Світлана відповіла перша.

- Доброго вечора, чи не тут проживає ..

Вона відкрила лист і каже.

- Ярослав В. ?

У хлопця округлилися очі, а мама стояла непорушно тільки щось було приховане в ній обірвалось. А Ярослав відповів.

- Так, це я!

- Тоді, я не помилилась адресою !

Світлана усміхнулася.

- Я помічник Святого Миколая, вибач що не він сам. Я не маю великої сили щоб розносити подарунки усім дітям, тому я тут.

Хлопець був такий радісний цій зустрічі, що мама усміхнулася та запросила гостю до квартири. Світлана зняла свій верхній одяг та вручила подарунковий пакет хлопчику, а він в свою чергу побіг роздивлятися та відкривати подарунок. 

- Мене Маша звати, а вас ?

Сказала мама хлопчика

- Світлана 

- Тоді Світлано ходімо пити чай з печенням?

- Давайте, Якослав все одно знайшов собі головоломку, подарунок дуже запакований.

Розвела руки Світлана. Вони пішли в кухню пити чай та розмовляти про Новий рік та всілякі дрібниці.

- Як вас привело до нас ?

Питає Маша наливаючи чай по чашкам, а Світлана відповідає усміхаючись.

- Це диво, більше нічого не можу сказати з цієї ситуації.

Вона застіялась і непомітила, як приєдналася і Маша. Вони сміялися, ще довго з цього дивного випадку. Прибіг Ярослав.

- Мамо подивись який сніг іде! Тьотю ти також подивись! 

 Вони підійшли до вікна там був дуже красивий снігопад. Кравниці, люди, сніг обєднує та заворожує око своєю красою. А дівчина дивилася вниз на одного дуже схожого на того хлопця який був Святим Миколаєм, який підбіг щоб не впасти їй та тій дитині яка бігла назустріч своїм батькам. Дівчина витягла з рюкзака того ведмедика.

- А тепер вам мама Маша ю.

Дівчина протягла ведмедика власниці. Та ошелешено взяла ведмедика і так подивилася на неї по дитячому і розплакалася від щастя. 

- Маш, з вами все гаразд ?

- Мам, тобі щось принести може корвалолу або ще щось ти тільки скажи ?

Маша втерла сльози та присіла на стілець, відповівши.

- Все добре, іди грайся а я зараз поговорю з Світланою. Іди.

Промовила до сина . Він пішов, а вони залишились.

- По-перше, дякую за це "диво"

- По-друге, давайте будемо друзями ?

- З радістю.

- А за реакцію можу сказати, я після дитячого будинку не отримувала подарунків, а тут таке новорічнє диво ?

- Можу тебе зрозуміти 

Світлана округливши очі і розмахнула руки показуючи який подарунок сьогодні прийшов на поріг. 

вони знову засміялись. Дівчата обмінялись телефонними номерами. Світлана встала зі столу та сказала.

- Тепер і мене додому потрібно.

- Я думала ти тут до Нового року залишешся ?

Спитала Маша, а їй відповіли .

- Вибачай,але я додому. 

- Розумію

Відповіла Маша.

Світлана різралася вони попрощалися .

- З новим роком вас, хай прийде до тебе диво, ще більше ніж я .

Відповіла Світлана.

- І тобі, Світлано з Новим роком, хай приходить диво в наші хати, як сьогодні ти до нас давітала.   

Маша усміхнулася та обійняла свого сина міцно преміцно . А хлопчик відповів .

- З Новим роком тьотья Світлана дякую що завітали !

Потім до мами у її обіймах.

- Мам ти мене скоро задавиш .

А Світлана йшла по сходах вниз у думках був той самий Святий Миколай, чи він то ? Ні він. 

Спустившись дівчина побачила вже притрувеного снігом у блакитному пальті чоловіка, який довго стояв на завірюсі. Вона підійшла ближче до нього та окликнула.

- Доброго вечора, а ми сьогодні не зустрічались ?

Він відповідає їй у звичній манері, голос який вона чула.

- Зустрічались, в центрі біля дітей та двоє дівчат які гралися у сніжки між собою і трохи не зачипили дівчинку, яка в свою чергу побігла до батьків, а не до подруги.

Світлані знову стало стидно за свою витівку і за слова.

- По - перше вибач це була моя провина .

- По - друге я загубила свої ключі від квартири.   

- А по - третє ви за мною слідкуєте ?

Хлопець засміявся та підняв руки вгору ніби здаючись.

- Це диво, як і ти . 

Зразу тон став рівним та серйозним.

- У мене є для тебе одна пропозиція, яку я хочу з тобою обговорити. Це стосується роботи в одному агенстві про дещо дивне. Ти ж ветлікар так ?

- І ? Що за пропозиція роботи.

- Все потім, якщо ми домовимся.

Хлопець усміхнувся та подивився на неї.

- Я подумаю над пропозицією .

- Це добре, а зараз біжи додому та не забудь постукати у двері, а не піти.

- Що ?

Але його вже не було, ні сладів, ні його самого. Світлана протерла очі і промовила.

- Дивина.

А потім розсміялася та побігла додому усмішаючись, як дитина .

В дома весь час були батьки вони відповіли це так.

- Це, якесь диво я заводжу машину вже зневіревшись, а вона завелася я ж кажу диво!

- Вже без п'яти дванадцята, включай телевізор я поки дістану шампанське.