2. Дід та ключі

Світлана викрутилась і швидко пішла в бік лабіринту до хлопця подякувати та вибачення попросити. Дівчина йшла тою дорогою якою вела подруга. Лапатий сніг летів вздовж людьми, радісні діти, лепет батьків та пари, які воркували між собою. Деякі йшли додому, а інші приходили, заповнювали вулицю вигуками та шумно святкували. Світлана дійшла до того місця де стояв святий Миколай, оглядалася вона довго поки знайшла очима те блакитне пальто і шапку, підбігши вона окликнула його.

- Вибачте, що я так сказала неподумавши .

До неї звернувся вже другий хрипкий, добрий, голос старця.

- Внучко ти мого внука шукаєш ? Іди додому, а я твої слова передам .

- Але ж... 

Недоговоривши дід підштовхнув та шепотом заговорив.

- Іди, іди нема чого тобі тут робити, Світланко ти добра, слухаєшся батьків, сьогодні раніше пішла з роботи.  Так що іди додому відігрійся подруга тут залишиться ось у тому кафе. 

Світлана була ошелешена інформацією і бубнила собі під ніс, а ноги несли її додому

 в квартиру в якій  точно не буде ніяких дідусів із схильністю до стеження за людьми.  

Її телефон затризвонив на той час Світлана була біля свого будинку. Невідомий номер дзвонив їй .

- Ало, Марі це ти ?

Сп’янілий подружин голос чувся з невідомого номеру 

- А так я тут телефон загубила дзвоню з кафе тут один хлопець телефон дав подзвонити а ти де?

- Я тут додому дійшла, тебе довести додому ?

Різке ні був їй відповіддю та розмова закінчилась

Світлана піднялася по сходах та відкрила сумку шукаючи ключі від однокімнатної квартири та під ніс собі говорила.

- Та де ж вони !? Точно повню клала сюди. А це ще, що таке ?

Дівчина витягла згорнутий в двічі А4 папірець. Вона розгорнула його  там було щось написано. Читала собі під ніс.

- Дорогий Святий Миколаю

- Пишу тобі листа, я хотів би, щоб на Новий рік ти прийшов до нас з мамою та подарив мені машинку таку жовто-червону з краном. А мамі щастя, а то вона плаче по ночах, коли я сплю але ж я в той час не сплю прикидаюся а потім засинаю.

- АДРЕСА:34А вул946 кв5

- Написав листа Ярослав В.

Дівчина прочитала лист та пішла по сходах вниз до лавочки. І бубоніла.

- І що ж мені робити, і як цей папірець опинився у мене і де мої ключі від квартири?

 - Без даху над головою і під Новий рік, оце я в липла і куди ж мені йти ?

Світлана подивилася на лист Святому Миколаю де була адреса, загуглила де по карті і пішла назустріч пригодам.

- Машинка зовсім забула так і де ж магазин іграшок.

Вулиця світилася кафе, а магазини починали закриватися на іншій стороні був іграшковий магазин, маленький, не примітний зі-за гірлянд які були повсюди.

- О! Знайшла.

Дівчина зайшла у магазин там було багато іграшок відділів з книгами іграми – головоломками, м’яких іграшок та вироби з пластику та дерева.

- Мені потрібна велика машинка з краном бажано жовто-гарячих кольорів.    

Сказала дівчина продавцю. Їй чоловік відповідає

- Шукайте в лівому вуглі с права від ляльок була така.

- Дякую за допомогу, я тут довго ходила якби не ви.

- Краще знайдіть що шукали і йдіть додому .

Дівчина шмигнула в той куток магазину в якій вказав продавець іграшкового магазину. Дійшовши вибрала найбільш схожий, що описував хлопчик. Взяла один в красивій упаковці та й пішла до продавця, але щось її привернуло увагу на одну м’яку іграшку коричневого ведмедика середнього зросту своїх родичів які стояли на тій же полиці, чорні очки, рожевий носик та блакитний бант такий самий що був на її бедрах  вона взяла того ведмедика з собою та пішла до касира .

- Пробийте будь ласка та я піду .