1. Новорічна ялинка

Дівчина одягла білу сукню, кеди, перев’язалася блакитним бантом навкруги талії. Одягла куртку та вибігла з квартири взявши з собою маленький рюкзачок та головний убір шапка з заячими вушками і шарф такого самого кольору. На вулиці вже темніло, йшов сніг він був пухнастий і великий як пів її долоні. Під ногами хрумтів сніг, вулиці блищали гірляндами та ліхтарями, фарами від машин. Світлана дійшовши до назначеного місця чекала подругу, яка десь по дорозі зійшла з дороги.

- Марі ! Ти де так довго була?

Світлана звернулася до дівчини з каштановим волоссям та карими очима. Одіта вона була в штани, білу сорочку з сніговиком і прикрашена зеленим дощиком на ньому висіло декілька ялинкових  іграшок та білу шапку, її куртка висіла на правому плечі. А в лівій вона несла якісь гарячі напої.

- На візьми.

Протягнула Марі до подруги один з напоїв, цим виявився гарячий шоколад з маршмеллоу та різнокольорової новорічної посипки.

- Ммм, який солодкий .

- А дякую де ?

- Там де ти лишила свою совість, я тут стою вже хвилин з 30 - 20.

- Моя помилка, вибач.

- Нічого буває, а де ти його купляла я ще такої смакоти давно шукаю в місті.

- Та є тут одна кавничка, але далеко звідси, я краще тобі геолокацію  скину ніж говорити буду .

- Тоді йдемо святкувати Новий рік !

І вони пішли до ялинки.

Ялинка була пухнаста, затьмарює своєю красою не тільки гірляндами, а й гарним новорічним вбранням. Ялинкові прикраси були наче намальовані, здавалося що доторкнись до однієї з них вони розколеться на маленькі уламки та впадуть, що їх ніхто не знайде чи були вони там, чи висіли вони на ялинці.

- Яка краса !

Прошепотіла Світлана, дивлячись на ялинку наче на якесь диво. Марі від неї не відставала.

- Десятиметровое чудо. Цього року вона ще гарніша ніж була тим роком .

- Так

- На її прикраси багато з бюджету виділили. Пішли до лабіринту ?

- Так

- Світлан ти мене чуєш ?

- Так 

Світлана дивилася на верхівку дерева там висів якийсь папірець та два ангелики які зачепились за листок своїми крильцями.

 - Алло, дівчино вас викликає Земля, прийдіть до тями!

Марі трусить Світлану за плечі поки та звертає на неї увагу.

- Ти куди полетіла ?

- Та тут я була просто задивилася ось подивись, хіба не дивно?

Дівчина вказала на самий вершечок де бачила папірець, який зачепився за двох ангелів .

- Ну і де вони, ті твої прибульці?

Світлана подивилася на те ж самісіньке місце, але їх там не було .

- Але, я ж їх бачила на власні очі .

- Ну можливо полетіли по справах або привиділося, пішли .

Марі потягла подругу до лабіринту, дівчина не опиралася але часом поглядала на новорічну ялинку де на її думку було  щось не так.

Лабіринт був садом, який світився від гірлянд та прикрас з них. Кущі часом ставали наче стіни із світла білих або блакитних кольорів. Тут було красиво, прикраси зроблені з гірлянд мали вигляд звірів : кроликів, оленів та один осел . Там стояли великі сани по них бігала дітвора всіх віків .  Біля них був Санта Клаус та Святий Миколай двоє мішків червоний і синій.

- Тут більшість дітвора грається, але я полюбляю тут бувати. Та мріяти про майбутнє. 

- Я тебе розумію, це чарівне місце .

- От із-за цього я тебе сюди покликала, а то ти б сиділа у своїй квартирі і світу білого не бачила !

Грайливо та гордовито відповіла Марі.

- Ну – ну, говорити.

Світлана згрібши сніг в купку зробила сніжок та замахнулась.

- С-стій це не за правилами!

Марі швидко відскочила та приготовилась відбивати напад сніжкою .

-Та він же один і такий маленький

Дівчина погладила шарик снігу та кинула його в подругу. Її обсипало сніговим пухом засипало волосся і її й так білу шапку. Та в свою чергу кинула снігову кулю. Світлана коли ухилялась, полетіла на землю, але її хтось підтримав і вона не впала. Сніжок завмер біля її лиця, так і не долетівши до нього, його затримала якась рука в блакитному пальто. Чоловічий тембр заговорив до неї низким, хриплим голосом.

- Дівчата будьте обережнішими коли граєтесь в сніжки, особливо біля дітей. Мені б не хотілось розбиратись що тут сталось. 

Світлана оглянувшись хто підтримав її сказала.

- Дякую вам святий Миколаю, що допомогли мені не впасти на дитину, яка пробігала повз мене декілька хвилин тому.

Аматора було важко розгледіти через його костюм, видно було тільки блакитні очі, які бивилися на неї. Чоловік поставив дівчину на місце і пішов до дітей. А Марі вже взяла подругу за шкібарки й потягла в протилежний бік. Кажучи.

- За тобою справді в той час пробігала маленька дитина, коли ти розпочинала свій тріумф від мого сніжка. Була б велика біда, якщо снігова кулька потрапила їй в око або вона впала, такий ґвалт міг піднятись добре що так сталось.

- Я не знала, що там дитина пробігала, дивилась по бокам, коли тобі сніжку кидати замахнулась. Потрібно піти вибачитися я ж нагрубила нізащо виходить.