Глава 12

Минуло два тижні, які здавалися мені просто нескінченними. За цей час я вже встигла сходити до лікаря, який і підтвердив мою вагітність та навиписував купу аналізів та вітамінів. Мені так хотілося поділитися цією новиною з Данею, але він не хотів мене бачити і я його прекрасно розуміла.
Данило
Ці дні були для мене як у пеклі. Кохана мене зрадила та ще й з своїм колишнім. Що робити далі? Як жити? Вирішую піти на роботу, бо в так тиждень не був. Та ще й мене чекає неприємна зустріч - батьки цього клятого Еріка хочуть домовитися про співпрацю. Зустріч призначена на 14 годину, а я вирішую приїхати раніше, хоча ці мої так звані партнери були на місці. Треба якось повз них прошмигнути. За десять хвилин я вже був в офісі і мою увагу привернула здавалося б звичайна телефонна розмова. Попереду мене стояла мати Еріка і про щось голосно розмовляла по телефону. Звісно, мене вона не помітила.
- Ти дурень, зрозумів? Ти взагалі усвідомлюєш, що ти накоїв?
І тут я прислухався, про що ж вона говорить?
- Ти ідіот. Навіщо ти підлив снодійне Кірі і зробив так, ніби ви переспали? Не дай боже хтось діз...
- Так он воно що! - тут до мене все дійшло і я не міг втриматися, - ваш синок захотів помсти? Ні про яку співпрацю мови йти не може. Мій адвокат зв'яжеться з вами і усі попередні домовленості будуть анульовані.
Я несамовито кричав і вже за хвилину кулею летів до своєї коханої Кіри. Треба якнайшвидше просити в неї пробачення, бо я ж навіть не розібрався з тим всім, а просто показав свої принципи, дурень. Півгодини і я на місці... Стою біля дверей і не можу наважитися ввійти. Важко, дуже важко...
Але несподівано для мене двері відчинила Кіра, яка напевно збиралася кудись і застала мене, такого переляканого і розгубленого.
- Кіро, привіт, - я розпочав перший. Треба виправляти помилки, - цей... я хотів вибачитися і сказати, що дуже тебе кох... - але договорити мені не дали, бо моя кохана жінка просто кинулася в мої обійми і почала плакати. Дурень, який же ти дурень, Білозерський. Я міцно стиснув її в своїх обіймах і так ми стояли обнімалися хвилин десять, поки не зрозуміли, що стоїмо на сходах. Кіра взяла мене за руку і повела у наш дім. 
- Кіро, я хочу сказати...
- Не треба нічого казати, милий. Я все зрозуміла ще з того моменту, коли ти стояв під моїми дверима і ніяк не наважувався подзвонити.
- То ти мене пробачиш?
- Даню, я давно тобі пробачила, тим більше, що в цій ситуації і моя вина є - не треба було впускати цього клятого Еріка.
- Тссс, мовчи, нічого не кажи. Просто знай, що я тебе дуже люблю.
- І ми тебе дуже любимо.
- Кіро, що означає ми? - отут я дійсно нічого не розумів. Але очі моєї коханої світилися від щастя.
- Ми означає ми. Тепер нас буде троє. Я вагітна, Даню, у нас буде дитина.
Я миттю підхопив Кіру і закружляв у повітрі.
- Кохана, я такий радий, такий щасливий. Ти зробила мене найщасливішим. Дякую, рідна. Я тебе так кохаю!
- А я тебе!