Глава 8

Кіра
Як же я хвилююся. Побачити перед собою в кращому випадку батьків Еріка, а в гіршому ще й самого Еріка навіює досить такі неприємні відчуття. Якщо вже Данило запросив їх, то навіть боюся уявити скільки грошей у нього. Ух, життя вміє підкинути мені сюрпризів. За тим всім і не помітила, як ми вже були на місці.
- Ти готова? - очі чоловіка вселяли у мене впевненість,а рука міцно стискала мою, тим самим показуючи свою підтримку.
- Даню, може скасуємо все, поки не пізно, а? - я дивилась на нього такими благальними оченятами, як в того котика із мультика.
- По-перше, вже пізно і ми зробимо те, що задумали. А по-друге, я не зрозумів, Кіро, що за настрій? Ти сьогодні неймовірна і маєш такою ж неймовірною залишитися. Я ніколи не зустрічав таких як ти. Так, знаю, що цих кількох днів не вистачило, щоб пізнати тебе добре, але я знаю, що кажу. Тому, голову вище і вперед. Покажи цьому негіднику чого ти варта.
- Дякую, Даню, - це все, що я спромоглася вимовити. Це була колосальна підтримка з його боку і тепер я була впевнена в собі. Треба показати цьому Еріку, кого ж він покинув.

Данило граціозно відкрив для мене двері авто і попід свою руку повів до зали, де мало відбутися оце все дійство. Впевненими кроками і водночас ні, я ступала назустріч хижаку, щоб поглянути у його вічі. Оце так порівняння. Кіро, ти геть здуріла з тими всіма подіями.
- Кіро, знаю, ти зможеш. І не забувай, що я завжди поруч біля тебе.
- Дякую, Даню. Те, що ти для мене робиш просто безцінно. Складається таке відчуття, що я зараз у якомусь іншому світі, паралельній реальності. Це все відбувається не зі мною.
- Не хвилюйся і будь впевненою у собі. До речі про впевненість, вона тобі зараз знадобиться. Готуйся, до нас ідуть гості.
- Вай, картина маслом, - чую позаду себе голос Еріка і мурашки проскакали по всьому тілу, змушуючи його тремтіти, - які голубки. Швидко ж ти, Кіро, заміну мені знайшла. Ти ба, підстилка багатеньких чоловіків.
На мої очі навернулися сльози, а образа душить зсередини. Як він міг в який раз зробити мені так боляче? А нічого, що приводив якусь дівицю у мою! квартиру незадовго після нашого розставання? Все, з мене досить цього цирку. Слова все одно застрягли у горлі, тому просто розвернуся і піду. Будь що буде. Але здається, Данило вирішив по-своєму.
- Послухай мене сюди, щеня, - ну так, правду кажучи дряблий Ерік проти накачаного Дані дійсно виглядав як щеня, - дякуй, що просто зараз не розірвав твою пику на шматки. Вважай це подарунком в знак поваги до твоїх батьків. А зараз, в цю ж секунду ти вибачишся перед моєю нареченою. Бачу, від розмови у Кіри вдома ефекту нуль, то будемо діяти інакше. Розпочнемо з того, що я все ж чекаю вибачень. 

Я стояла у приємному шоці. Це ж вперше в житті за мене отак по-мужньому заступилися. З очей Данила просто іскри сипалися, навіть не знаю як він стримав себе, аби не вдарити Еріка, який розгублено дивився на нас обох і не міг зрозуміти, що відбувається. Ну звичайно, матусин синок був у  шоці від ходу таких подій. Де ж таке бачено, щоб образити такого пана як він?
- Чувак, ти серйозно? Ти зустрічаєшся з цією наївною дурепою?
- Не виводь мене з себе. В тебе п'ять секунд, я рахую і вже три.
- Вибач, Кіро, - тихо говорить.
- Не чую, - Данило вже майже на крик перейшов. Хоч би ніхто не підійшов і не побачив того всього, бо ж підведу Даню на тому його відкритті. 
- Вибач, Кіро, - повторює той, але вже голосніше, я киваю і на мене дивляться розгублені очі Еріка та злющі Данила. Ох халепа, ну от що мені робити?
Та здається, допомога прийшла звідки не чекали. До нашого тріо попід руки і посміхаючись ледь не до вух, йшли батьки Еріка. Хух, я врятована, ще ніколи так сильно не раділа появі цій не надто милій парочці.
- Вітаю, Даниле. Дякуємо за запрошення, все як завжди на найвищому рівні. А хто ваша мила супу...?- і тут батько Еріка замовк і посмішка просто сповзла з обличь тих двох. Таки впізнав. Його брови вмить злетіли вгору, а в очах читалося нерозуміння і Даня звісно не міг цього не помітити та не скористатися моментом аби дошкулити цій сімейці. Я так зрозуміла, у них ще якісь свої рахунки були, а ось ці натягнуті посмішки це лише результат їхньої акторської майстерності.
- Добрий вечір, радий, що ви змогли вирвати годинку для мого заходу із свого щільного графіка. Познайомтеся, моя майбутня дружина Кіра - найчарівніша і найпрекрасніша дівчина на світі.
Ох, бачили б ви очі тієї сімейки. Еріка і його любих батьків просто трясе від злості. Та Данило не мав наміру залишати нас ще хоч на трішки у компанії тих тигрів і тому, ми мило попрощалися та взявшись за ручки, пішли до інших гостей. Та схоже, що ця сімейка зупинятися не збиралася і до нас підбігла вже мама Еріка. Чорт, як же ж її звати?
- Даню, не хочу бути нав'язливою, але здається твоїй тітці не сподобається те, що скоро у неї з' явиться невістка, а про це ніхто не знає. Може повідомиш зараз, - от гадина. За її милою посмішкою так і ховається злість та ненависть до всього світу.
- Не хвилюйтеся ви так, ми якраз збиралися це зробити. Правда, мила?
- Так, - впевнено і дивлячись просто в очі відповідаю. Не знаю чому, але мені захотілося підтримати чоловіка, проти якого здавалося об'єдналися всі нечисті сили, які тільки є. В очах жінки я вловлюю зневагу і злість. От і добре, буде знати, як лізти не туди куди треба.
- Шановні пані та панове. Я радий сьогодні вітати вас на відкритті нового філіалу нашої компанії і хочу повідомити вам дві новини. Перша з них, я одружуюся. Познайомтеся, моя наречена Кіра, - і тут на мене витріщилися просто сотні очей. Чоловіки облизували губи, а жінки вимірювали своїми не добрими поглядами,- а друга, власне така. Кіра - директор цього філіалу.
Звичайно, із пристойності всі почали плескати у долонях, хто щиро вітати, а хто просто спопеляти поглядом. Після того всього, Данило нарешті привіз мене додому і провів до самісіньких дверей квартири.
- Ти як, у нормі?, - так турботливо питає.
- Якщо скажу так, то збрешу, - якось та й натягую посмішку, - скажімо так, стресанула я добряче.
- Розумію. То, цей... Ну, добраніч, чи що.
- Ем, може чаю? День важкий видався, - і вже відкриваю двері і жестом показую чоловіку заходити. Він стільки зробив для мене, а я що, не можу хоч би чаєм напоїти? Данило увійшов всередину, а я відчула якийсь неймовірний потяг до цього мужнього чоловіка. За його спиною я відчуваю себе у безпеці. Кіро, тебе знову не туди понесло. Стоп. Якраз і туди! Так, зізнаюся собі, Данило подобається мені і ні до кого я не відчувала такого як до нього. Це щось неземне і окриляюче. Та треба тримати себе в руках, щоб не подумав нічого поганого.
- Гарно у тебе тут, так затишно.
- Так, дякую. Батьки допомогли купити квартиру, а ремонт вже я робила. Заробляла на перекладах та й потроху щось ремонтувала
Не хороми звісно, зате своє.
- Кіро, ти така молодець, так пишаюся тобою, - він говорить так тихо, так ніжно і я відчуваю як його губи накривають мої. Ми злилися у гарячому поцілунку і весь світ ніби зупинився. Даня підхопив мене на руки, відірвався від моїх губ і подивився у очі, ніби питаючи дозволу. У свою чергу я просто пристрасно поцілувала його і він поніс мене у спальню.
- Даню, - шепочу, - а що ми будемо далі робити?
- Не зараз, мила. Все потім. Зараз є лише ти і я, ти і я, - відповідає і ногою захлопує двері спальні.