Глава 7

Господи, що я мелю? Невже присутність цих двох чоловіків змушує мене отаке витворяти?
- Дуже шкода, - відповідаю, а сама радію. Сплавили того притрушеного. Ну нічого, Ерік, ти ще пошкодуєш, що посмів отак увірватися у будинок моїх батьків і ледь не зіпсувати весь мій план.
- Кіро, ще маю сказати. Мене терміново викликають на роботу. Ти тут залишишся чи поїдеш зі мною, кохана? - ну треба ж. А цей Білозерський ввійшов у роль. Та не встигла я відповісти, як замість мене це зробила мама
- Доню, ну що ж ти будеш тут робити з нами? Ми ж все розуміємо, справа то молода. Тому їдьте до себе, не хвилюйтеся за нас з батьком.
- Так - так, - підтакує тато, - зі мною все вже в повному порядку, тому їдьте зі спокійною душею.
Вже за годину ми поїхали у наше місто. Але перед тим все ж таки смачно поїли, не була б то моя мама, якби відпустила нас голодними в дорогу. В машині і я і Данило мовчали, навіть було чути як гучно стукають наші серця. Першим все ж не витримав мій "напарник" і коли ми зупинилися біля мого дому, нарешті заговорив. 
- Кіро, хочу подякувати тобі. 
- Мені? Ем, здається, це я маю дякувати тобі. Ти чудово впорався, зіграв роль нареченого просто на ура та ще й Еріка відфутболив.
- Знаєш, за ці кілька днів я відчув себе потрібним. В моєму житті такі сімейні моменти були лише в дитинстві, коли ще живі були мої батьки... Вони розбилися, а мене до себе забрала тітка, щоб у дитбудинок не забрали. Вона у мене хороша, окрім своєї доньки, моєї двоюрідної сестри, вона завжди помічала мене. Вона турбувалася, опікувала, оберігала. Але все одно це не могло замінити мені моєї сім'ї, а у тебе вдома на мене знову нахлинули дитячі спогади.
- Даню, - на мої очі навернулися сльози, мені дійсно стало шкода цього чоловіка, - я... я не знала, не думала... Вибач, що змусила згадати тебе це все.
- Не вибачайся, ну що ти. Маленька, не плач, - подушечкою пальців він витер сльози з мого обличчя і припідняв підборіддя. Його бездонні очі поглинали мої. Не знаю чому, але мене тягуло до того чоловіка і я дивлячись в його очі, зловила себе на думці, що хотіла б цілувати цього мужчину. Напевно, Данило прочитав мої думки, бо вже за секунду його губи накрили мої. Цей поцілунок був такий солодкий, приємний. І хоча ця насолода тривала кілька секунд, хотілося, щоб воно тривало вічність. Еее, Кіро, тебе вже заносить. Думай як будеш мстити Еріку і таким чином повернути його, а не цілуєшся з різними чоловіками. Данило знову ніби прочитав мої думки і різко відсторонився.
- Вибач... Я... Я не хотів. Не знаю, що на мене найшло.
- Нічого, - швидко відповідаю, а у самої тіло бажає продовження.
- Кіро, скажи, я можу інколи спілкуватися з тобою? І маю надію, що сьогоднішній наш... ну, поцілунок...
- Не вплине на наші дружні відносини, не хвилюйся. Вважатимемо, що нічого не було.
- Я радий, що ми порозумілися. Ооо, жо речі, а що ти з тим мудаком Еріком робити будеш?
- Ой, не питай навіть. Хочу справжнісінької жіночої помсти, - голосно сміюсь, - так, щоб аж колінки йому позводило.
- А я зможу тобі і тут допомогти, - розливається чоловік у грайливій посмішці.
- Тобто? Що ти маєш на увазі?
- Ну дивись, дуже скоро у мене відкриття нового філіалу у місті. Так от, я тут навів довідки і батьки нашого Еріка досить багаті люди, тому думаю, що мій менеджер стовідсотково надіслав їм запрошення на відкриття.
- Іііі? До чого ти хилиш?
- А до того, що саме на цій вечірці ти і змусиш Еріка пошкодувати про свій вчинок. Ми прийдемо в якості пари і думаю, що якщо ми тебе ще й призначимо керівником відділу, то він просто лусне.
- Ого. Дякую, Даню, але я не можу прийняти твою пропозицію. В цьому бізнесі взагалі нічого не тямлю. А щодо того, що ми пара, також не згодна. Я не з твого світу, не твого поля ягода. Тому, буду думати щось інше.
- Відмови не приймаються. Наказ про твоє призначення на посаду директора філіалу вже лежить у мене на столі і завтра вранці, я його підпишу, навіть не сумнівайся. Тому готуйся, крихітко, буде весело.

Ця ідея Білозерськогл здавалася абсурдною. Ну що я можу? Але відмовлятися нема як.
- Що ж, іншого виходу немає, тому я згодна.
- Я радий. У тебе дві години на збори.
- Тобто?
- А я не казав? Відкриття сьогодні і за дві години, тому поквапся.
Мої очі були як два блюдечка. От підстава. Але ж погодилася, чорт забирай, мусиш коритися. Тому після того, як покинула машину чоловіка, просто кулею побігла збиратися. Добре хоч сукня нова у шафі була, а то б не знаю, що робила. За півтори години мій образ був готовий. Чорна сукня до колін, із закритою спиною, довгими рукавами і невеличким розрізом на правому коліні. Вона ніжно облягала кожен сантиметр мого тіла при тому чітко виражаючи мої груди та стегна. Зіграла роль і укладка, яка на швидку руку вийшла краще ніж будь-коли. Густі локони спадали по моїх тендітних плечах і при кожному доторку до тіла, змушували його вкриватися сиротами. Макіяж вирішила зробити легкий, щоб не виглядати викликаюче і не осоромити Данила перед своїми гостями та партнерами. Дивлюсь на своє відображення у дзеркалі і не можу впізнати дівчину, яка дивиться на мене. Красива, витончена, тендітна - ну просто не про мене. Коли останній раз я була така гарна? Напевно тоді, коли хотіла зробити Еріку сюрприз, а він сказав, що виглядаю як хвойда і змусив змити це все. Ох, не одну годину я тоді проплакала вночі, не одну.

Данило
Я вже зателефонував Кірі і сказав, що чекаю її під будинком,на що отримав відповідь зараз буду. Ого, ще ніяка з моїй дам не збиралася вчасно, вічно стирчав годинами біля їх під'їздів. Ця дівчина мене щоразу все більше і більше дивує. Погодитись на таку авантюру змогла б не кожна, а та дивись і каже згодна. Ох, тільки б не закохатися як останній придурок, тільки б не закохатися. Бо ж вона то кохає того клятого Еріка, а не мене. Мої думки перервала Кіра, яка впевнено рухалася у бік мого авто. Святі пироги, та це просто фея,яка граціозно іде назустріч до свого ельфа. Тільки шкода, що цей ельф не я і ніколи ним не стану. Виходжу з машини і відкриваю перед Кірою двері.
- Ти чудово виглядаєш,просто неймовірна.
- Дякую, рада, що сподобалося, - помічаю, як її щічки покрилися рум'янцем.
- Готова до сьогоднішнього вечора?
- Якщо чесно , то не дуже. Хвилююся аби не зіпсувати тобі вечірку.
- Про це думай в останню чергу, це не так важливо. Я поряд з тобою і у нас все вийде, - я міцно стискаю руку Кіри, тим самим показуючи, що вона може на мене розраховувати. У відповідь отримую лагідну посмішку. Я тисну на газ, бо запізнюватися не можна все ж таки, сьогодні важливий вечір для нас обох.