Глава 2

Мої любі читачі ❤️, розпочинаю нову історію. Це короткий любовний роман, планую невеликий обсяг. Маю надію, що вам сподобається і чекатиму на ваші зірочки і коментарі❤️ Приємного читання! 

На годиннику за десять сьома, а це означає, що мені вже потрібно заходити у приміщення ресторану, під яким я вже от півгодини як стою, дурепа. Моїй пунктуальності можна тільки позаздрити, не люблю запізнюватися і коли запізнюються теж. Поглядаю на телефон з надією, що зателефонує Ерік і це все виявиться дурним жартом. Але ні, цього не сталося і я задумана прямую у сторону ресторану. Але раптом, чую як обличчям вдарилася об чиєсь тіло і відчуваю щось мокре.
- Дурепо, ти що не бачиш, куди йдеш? - на мене витріщилися очі якогось красунчика, а я стою і мовчки дивлюсь в його зелені очі, таки дурепа, - ей, ти в порядку?
- Вибачте, будь ласка, я не хотіла. Чесне слова, не хотіла.
- Не хотіла вона. А мені що тепер робити? Добре, що це була вода, але я все одно не можу з'явитися в такому вигляді перед партнерами, - він ще щось говорив, а я дивилась на нього і не розуміла, ну де ж я тебе бачила.
- Ще раз перепрошую, але мені потрібно бігти. Вибачте за це все.
Коли я вже була на місці, мене зустрів помічник замовника і ще двоє французів. Але помітила, що вільне ще одне крісло. Чорт, невже це був мій замовник і я облила його водою ? Ну все, Кіро, забудь про свою кар'єру перекладача. І тут приходить він, весь такий гарний, мужній. Нічого собі, Кіро, ти швидко Еріка забула. Хоча ні, не забула. Еріка я люблю, а той мій замовник просто симпатичний. В ході розмови помічник представив свого начальника як Данила Білозерського - власника видавництва "Le. Vit", до речі найпопулярнішого у нашому місті. І тут мене осінило, де я могла бачити цього Данила. Точно! Це ж він пригостив мене коктейлем. Але цей Білозерський мене не впізнав, авжеж, тоді в клубі я була сірою ненафарбованою мишею, а зараз хоч трішки макіяжу, але є.

Я зловила на собі холодний погляд Дані  та все ж ми розпочали перемовини. Після двох годин обговорення майбутньої співпраці у мене голова ледве не закрутилася,але дякувати Богу, все пройшло на диво добре і я збиралася додому.
- Пані Кіро, вибачте, що накричав на вас у коридорі, зірвався через хвилювання, - здається у його голосі я почула тепло. Ух, як швидко відбуваються події.
- І ви мене пробачте, Данило Юрійович, також нервувала і не помітила вас, - скромно відповідаю.
- А знаєш, в клубі ти була інша.
Що? Він згадав мене? Напевно згадав ще й ту ревниву сцену, яку закотив Ерік. Відчуваю, як мої щоки червоніють.
- Їдьмо, я відвезу тебе додому, вже пізно.
- Угу, - киваю я, а сама вирішую перейти до радикальних дій - запропоную йому зіграти роль мого нареченого на один день. Ну а що? Обручки у нього немає, інших натяків на дівчину теж. Та і вродою він вдався. А мені треба негайно вирішити цю проблему, бо залишилося трохи більше тижня до знайомства з батьками. Якщо приїду сама, вони цього просто не переживуть. Мої батьки люди "старої закалки" і вважають, що якщо я живу з хлопцем рік, то потрібно одружуватися.  Тому вирішено - ризикую і будь що буде.
Коли ми сіли в машину, я набрала повні легені повітря і розпочала.
- Данило Юрійович, побудьте моїм нареченим на один день, - згодна, якось різко почала. Очі Данила були як копійки. Ну звісно, не кожен день йому пропонують стати нареченим дівчата, яких бачиш вдруге в житті і до пуття не знаєш як їх звати.
- Кіро, вибач, не знаю як по батькові, ти цей, чуєш себе? Я про тебе взагалі нічого не знаю, а ти пропонуєш мені таке.
- І що ж таке я пропоную? Ну то ж не переспати!

Ух, я сьогодні в ударі. Чула б мене Інна, то напевно б здуріла. Та все ж, я продовжую.
- Будь ласка, дуже прошу. Мені не треба гонорару за сьогодні, ну станьте моїм нареченим.
- Слухай, а ти смілива. Хоча б скажи навіщо тобі це все.
І тут я розповідаю про свою історію з Еріком, про батьків, про те, яким вони бачуть мого нареченого.
- Ага, тобто я під критерії підходжу. Ну це вже радує і все це чудово. Але є одне але. Яка мені вигода з цього?
- Ну... -, і тут я заклякла. А й справді, яка користь йому з цього. І тут мене як холодною водою облили. Що я роблю? Який же сором! Геть здуріла від вчорашнього. І треба ж додуматися, незнайомому чоловіку запропонувати таке. Ти така дурна, Кіро. Таких як ти ненормальних треба ще добряче пошукати.
- Вибачте, будь ласка, я не знаю що сталося зі мною. Напевно, магнітні бурі, - брова Данила різко підскочила вгору . Блін, які бурі, що ти мелеш?- не беріть у голову моїх слів. 
- Ну чому ж так різко? Я згоден.
- Отак одразу?
- А що тебе дивує?
- Ну ви отак повірили малознайомій дівчині, яка пропонує вам стати нареченим за день і без вагань погодилися.
- Ну ти ж змогла запропонувати таке людині, яку бачиш вдруге, то чому б і не погодитися, - його обличчя розпливається у білосніжній усмішці, - і давай вже нарешті перейдемо на ти, а то якось буде негарно перед твоїми батьками, Кіро. До речі, ось мій номер телефону. Зателефонуй завтра і ми про все домовимось. Згода?
- Так, - радісно відповідаю і помічаю, що ми вже приїхали за названою мною адресою, - дякую, Даню, за все. Бувай.
- Доброї ночі, - і чорний BMW, напевно останньої моделі десь розчинився у темряві. Господи, знала би Інна, що я творю, то завела би мене до психіатра і сама б здуріла. Я, сіра мишка, запропонувала незнайомцю стати моїм нареченим. Чим я тільки думала? А раптом він якийсь бандит, якщо так легко погодився і дорогою до батьків десь закопає мене в лісі. Та ні, здається не схожий.
Піднімаюсь у квартиру і розумію, що тут хтось є. Ерік повернувся! Здається, Всесвіт почув мене. Але що тепер робити з Данилом? Ай, потім вирішу, зараз головне, що коханий повернувся. Окрилена лечу у спальню, де бачу Еріка, який цілує напівроздягнену дівчину. Що? Як він посмів привести якусь дівку та ще й у мою квартиру?
- Е-ерік, ти що робиш? - розгублено питаю.
- А ти таки тупа. Не бачиш, дівчину цілую. Гарна правда ж? Не така як ти. Хочаааа... Сьогодні ти нівроку,але не зрівняєшся з моєю Еммою.
Ці слова різали як по живому. То він навмисно привів сюди іншу дівчину аби порівняти нас і зробити мені боляче. Ну що ж, йому це вдалося. Сльози душать мене і я просто з криками виганяю цю парочку зі своєї квартири. От негідник, я тобі ще покажу, де раки зимують. Але спершу треба поміняти замок на вхідних дверях, ключі ж то ще є у Еріка. Та зараз спати, і так багато потрясінь на сьогодні.