Пролог

Я йшла темними вуличками і думала про майбутню зустріч з батьками. Вже на Різдво вони мають познайомитися з моїм хлопцем Еріком. Ерік - розбалуваний син багатеньких батьків, а я проста дівчина із села, яка всього у цьому житті добивалася сама. Мені двадцять один і вже цього року закінчую факультет іноземної філології - завжди приваблювала французька, це мова справжнього кохання. Мої викладачі кажуть, що таких старанних учениць ще не бачили. Так, вчуся я з великим задоволенням і в першу чергу роблю це для себе. Ще коли була на першому курсі зрозуміла, що всього потрібно досягати самій і ні на кого не покладатися. А ще хочу отримати роботу з хорошею зарплатнею, щоб допомагати батькам, вони ж у мене люди прості, не панського роду і захмарних зарплат не отримують. Чую, як задзвонив телефон. Дістаю з сумки і помічаю, що це гаманець. От дурна, в темноті і не таке схопиш. Нарешті знайшла телефон і вже хочу підняти слухавку, як з моїх рук просто виривають сумку. Ну от казала подруга, ну не блуди ти тими вуличками вночі та ще й сама. Ні, поперлася, розвіятися бачиш-но захотілося. Добре, що гаманець лишився.
- Так, алло. Привіт, Еріку. Ні, не вдома, якраз повертаюся. Що? Поговорити? Ну добре, за десять хвилин буду.
Щось не сподобався мені голос хлопця, якийсь такий нервовий, навіть кричав. Хоча чому тут дивуватися, у багатих свої примхи. О так, характер у Еріка не цукор. Різкий, грубуватий у спілкуванні, нетерплячий, завжди нервовий і страшно ревнивий- це про нього.  Якось одного разу ми були в клубі і до Еріка почала чіплятися якась блондинка у спокусливій червоній сукні. Сказати чесно, то хлопець відверто з нею фліртував, а мене ніби не помічав. Звісно, я розізлилася та почала діяти у відповідь - а якого чорта так себе поводити як остання скотина. Залишивши цих голубків, знервована підійшла до барної стійки, де сидів якийсь молодий чоловік. Коли підійшла, він одразу пригостив мене коктейлем і назвався Данилом. Та ледве я встигла подякувати за коктейль, навіть не назвавши свого імені, як до нас вихором підлітає Ерік і починає дико кричати. Ревнує, зараза. Добряче посварившись, ми вийшли з клубу і не розмовляли до наступного ранку. Ну в принципі так і завжди, поки хтось, а це майже в усіх випадках я, не піде на примирення.

Засмучена тим, що назавжди втратила свою улюблену сумочку, на яку напевно відкладала гроші місяців три, якась задумлена і розгублена повертаюся додому, де мене вже чекає Ерік. Цікаво, про що хоче поговорити?