Розділ 45.

Хочеш стати для дитини ворогом – влаштуй їй комфортне життя.

– Ти звикнеш, – наполягала на своєму Марина. – Пройде трохи часу й ти звикнеш. Повір, це краще ніж йти у перший клас у вісім років. Обов'язково знайдеться якийсь бешкетник, що вчепиться до цього факту й до самого випускного кидатиме це тобі під ноги. А так підеш одразу до другого й зможеш збрехати, що перший закінчила дуже далеко поміж Карпатських гір, тому й не зовсім орієнтуєшся.

– От Босорка, управи на тебе ніць не зшукаєш, – злилася Єна. – Чого ти мені вказуєш? Ти мені не мама!

– Божено! – Яцко підвищив голос.

Єна у відповідь підтиснула губи, примружила очі й подумки вже наслала на Марину тисячу Карпатських упирів. Жаль, що ті упирі не знали, що їм негайно треба видвигатися аби захистити Єну від найжахливішого із лих – репетитора з початкової освіти.

– Одягнися, – Марина спробувала зробити голос м'яким та дружнім. – Не має значення офлайн чи онлайн, а слід звикати ходити одягненою. Не змушуй мене вимикати котел. Вдягнися.

– Ти не вимкнеш. Бо твої пенсіонери померзнуть, – доки Яцко вийшов Єна показала Марині язика.

– Вдягнися і сідай за ноутбук. Дідусь Ігнатій прослідкує, щоб ти відсиділа всі заняття. – Марині довелося нависнути над Єною, мов хижа птиця, бо дівча не визнавало її авторитету.

– Не цей дідусь, – знову стиснула губи Єна. – Нехай слідкує дід Микола.

Марина в душі посміхнулася. Так приємно, що вони ладнають. От тільки, що робити коли Марина не може знайти спільної мови з жодним.

– З дідом Миколою ви разом з уроків втечете й візьметеся за вандалізм. А незаквецяних стін уже не залишилося. Тому бери діда Ігната й вперед. Він бодай знає, що таке комп'ютер.

Набурмосившись, як середа на п'ятницю Єна почала порпатися у валізі аби знайти підходящий одяг. Часу їй знадобилося багато, бо вона ще паралельно однією рукою тримала бутерброд, що його їй дав батько. Марина силкувалася їй допомогти, але теж лиш однією рукою, бо ж в іншій тримала такий же бутерброд. Яцко взагалі їм не допомагав, бо саме готував ті самі бутерброди. І спонсором всього того бутербродного дійства звісно був Алекс, що ходив у квартиру Марини як до себе додому, чим сильно дратував Яцка. Проте останній стримувався як міг – вони заключили контракт, а бити в пику клієнта, то поганий початок співпраці.

До бутербродів справа може б і не дійшла, але Мавпик допоміг. Він примчався рятувати Марину, варто було лиш їй зателефонувати й пожалітися, що «вправні бабусі» вкоротили віку новенькій посудомийці.  Причому навмисне, вважаючи, що саме ця «бісівська техніка» перекриває енергетику Марининої жіночності. А Яцка, що повсякчас готував щось «невибагливе та шкідливе», «добрі бабусі» взагалі запідозрили у зміні статі й обізвали «самотою з причепом». Яцко своєю чергою повисмикував дроти з телевізора аби «добрі бабусі» більше не дивилися шкідливих передач. Та ті звісно, вплив реаліті-шоу заперечували, стверджуючи, що Яцко схожий на мамку-квочку і цим все сказано. Марина в цей час саме діждалася своєї черги в туалет і перервати процес змоги не мала. Тож і слухала увесь той спектакль через зачинені двері. А коли таки залишила своє укриття, то наштовхнулася на справжнісіньке шоу посеред власного коридору. Там Яцко, що вже встиг зняти з себе штани та сорочку, якраз потяг униз резинку трусів.

– То в якому місті я жінка, ану скажіть мені, добрі пані? – злився Яків Теофанович Дарунко, що за всі свої тридцять п'ять років такої нісенітниці про себе не чув. – Ви ж певно всі дорослі  й досвідчені дівчатка. Тож зможете оцінити в сантиметрах наскільки я чоловік.

– А для надійності можете порівняти, – вступився за «товариша» Мавпик, що вже стояв з оголеним торсом й розщібав ремінь.

Марина спершу відчинила кватирку на кухні, бо їй здалося, що тестостерон у цій кімнаті просто зашкалює. Тоді повернулася до коридору й, влупивши Мавпика його ж футболкою, відправила на кухню ремонтувати посудомийку. Проте те «мале мавп'я» примудрилося так відбирати у Марини свої речі, що ненароком її обійняло. Це змусило Яцка трохи пригальмувати свій процес демонстрації усього чоловічого. Та зацікавлені бабусі одразу ж викинули йому претензію, що він нерішучий та не тримає слова, прямо як дівка якась.

Білизну Яцко таки зняв, проте бабусі все одно нічого не вгледіли. Між ними та «справжнім чоловіком» стала Марина з простирадлом у руках. Благо шафа з постільною білизною була себе в коридорі. Тканина разом з Мариною обійняли Яцка якнайміцніше й силоміць заштовхали до кімнати, де притисли до стіни. Марина відчувала як він тремтить від люті. Їй здавалося, що зараз він вибухне й розсиплеться по підлозі дрібним бісером. Розпитувати сенсу вона не бачила, вже точно не тепер. Просто стояла й стискала його в обіймах. Сподівалася, що манеру застосовувати кулаки Єна успадкувала не від нього. Сподівалася, що не буде побита, як Алекс, що посмів зробити зауваження Яцку щодо приготування котлет, за що схлопотав від Єни.

– От Босорка! – Єна якраз повернулася з іншого туалету. – Навіть не мрій. Тато на тобі не женеться, хоч ти його й до смерті залюби. Бо з тебе дуже кепська нова мама.

– Мабуть, кепська, – погодилася тоді Марина. – Бо я категорично проти аби по квартирі вешталися з голими задами. Одягніться ви обоє. Тут вам не нудистський пляж. Тут…

Бабах і кухонна шафа полетіла на підлогу. Її якимось чином впустив Мавпик, коли виймав посудомийку. З шафи вивалилася бутербродниця, що нагадувала дві зліплені докупи сковорідки з трикутними секторами всередині. Коли шафу повернули на місце, бутербродницю уподобав Яцко, котрий аби заспокоїти нерви взявся готувати «запаєні бутерброди» з сиром та салямі.