На порозі Марининої квартири стояв чоловік приємної, трішки звабливої, зовнішності.
– Люба моя, так радий, що маю змогу познайомитися з Вами особисто, – заспівав незнайомець у світлому пальто кольору пожовклого листя.
Марина заглянула за його плече, це було не важко, особливим зростом незнайомець не вирізнявся. Там вона побачила знайомі обличчя та знайомі посмішки – жіночий колектив клінінгової компанії «Чисті килимки». Нічогенький такий подарунок вони їй привели.
Марина відійшла в бік аби дати змогу всім гостям увійти. Працівниці швиденько привіталися й розбрілися по квартирі братися за роботу.
– Люба моя, мене звуть Лев, я власник клінінгової компанії «Чисті килимки», – нарешті представився незнайомець.
– Марина. Власниця квартири. Дуже приємно, – посміхнулася у відповідь. – А Ви так піклуєтесь про свій персонал, що доставляєте їх особисто?
Запитала аби щось сказати, бо ж Лев стояв і витріщався на неї. А на порозі дитячої теж саме робив Мавпик.
Невже Мавпик оцінює чий букет більший? Мені його ще не подарували. Технічно ці троянди участі в змаганні брати не можуть.
– Люба моя, я б хотів привітати Вас з наступаючими святами.
Марині нарешті віддали букет, що складався з кількох кремових троянд, між якими були дрібні жовті та кілька гілочок дрібно білих квітів.
– Дуже вдячна. Мені дуже приємно.
– Люба моя, це ще не всі приємності. Наша компанія рада подарувати Вам новорічне гинеральне прибирання усієї квартири за пів ціни.
– Ідеально, – Марина покивала головою на знак прийняття. – От прямо сьогодні можете й прибрати. Сподіваюся, вам не надто заважатимуть майстри? Вони тут техніку перевіряють.
Лев поглядом китайського імператора поглянув на холопа Мавпика й запевнив Марину, що жодних проблем немає.
– Люба моя, єдине прохання до Вас. Чи не могли б Ви прийняти участь у невеличкому опитуванні про якість роботи моєї компанії?
– Новорічна звітність? – вдавано зацікавлено посміхнулась Марина. – Лиш пообіцяйте нікого не звільняти аж до березня.
– Як я можу. Аж до десятого березня. Обіцяю.
– Тоді прошу до мене в кабінет. Прямо і наліво, остання кімната, – Марина вказала рукою напрям.
Лев граційно зняв пальто й повісив на вішалку. Тоді хотів позбутися взуття та Марина наполягла, що килимів у неї немає, як і капців для гостей, тож можна й так. Лев розвернувся й подріботів до кабінету. Марина на мить завмерла розглядаючи як красиво рухається його хвіст. Темне волосся, хіба трохи коротше за її власне, було стягнуте бежевою резинкою. В тон до полувера з коміром на блискавці кольору бежевого меланжу, в який був одягнений власник клінінгової компанії. Просто таки ідеальна пара до її лілово-бежевого джемпера з м'якого трикотажу.
Марина швиденько зняла туфлі й ніжкою посунула їх під стінку.
Шкарпетки можна випрати чи взагалі викинути.
Проходячи повз Мавпика, вона затрималась.
– Дякую. У квартирі вже набагато тепліше.
– Ага, – пробурчав Мавпик.
Зайшовши до кабінету, застала Лева на дивані. Поклала букет до гурту подарунків й сама вмостилася поруч. Атмосфера була бежево-святковою та пахла квітами. Романтичненько.
– Люба моя…
І скільки ж у тебе таких любих?
– Не подумайте, що я намагаюся залізти у Ваше особисте життя брудними ногами, але я прочитав вашу анкету.
І?
– Досить не звичне заняття для жінки бути юристом.
Каже чоловік, сенс життя якого прибирання.
– Мої підлеглі повідомили, що Ви працюєте навіть на вихідні. Тому завжди присутні коли йде процес прибирання.
Хоче аби я заперечила? Сказала, що насправді хвилююся, що твої жіночки мене пограбують. З'їдять усі цукерки з вазочки на кухні. Ой, у мене ж їх немає. Як і вазочки.
– Так воно і є. Тому я дуже вдячна вашому персоналу за оперативність і тишу. Дуже вправні. Після їх ручок з плитки у ванні можна сміливо їсти. І миючі засоби у вас не мають різкого запаху. Це ваша фішка. Так тримати. Мені ще десь вподобайку треба поставити? Може на вашому сайті. Можу відгук написати. Таку собі подяку й привітання з Новим роком.
– Буду дуже вдячний.
– Ще можу рекомендувати вашу компанію до співпраці своєму начальству. Але остаточне рішення шеф приймає сам. Ще можу рекомендувати вас своїм клієнтам. Впевнена, що ви мене не зганьбите.
Марина говорила швидко, не даючи можливості Леву й слова вставити.
#9419 в Любовні романи
#3628 в Сучасний любовний роман
#4771 в Фентезі
#1198 в Міське фентезі
Відредаговано: 27.01.2022