3

У святково прикрашеному Офісі Вищих небесних сил відбувався дуже жорсткий розбір польотів. Бо отримував янгол-охоронець Азорій добрячої прочуханки від свого шефа.

- Кажу ж вам, не показувався я їй добровільно! Сталася якась помилка, якісь непередбачувані магічні катаклізми, - відчайдушно виправдовувався і поглядав час від часу бідолашний невдаха у велетенські вікна на невагомі пухнасті хмари, немов у свідки їх закликаючи.

- Але ж нашіптував їй на вухо, хоча вона не твій об’єкт! Це грубе порушення контракту, - все сильніше розпалювався сивобородий шеф. - Ба більше, ти залишив свого підопічного в потенційно небезпечній ситуації. Ти знав, що він вже захмелілий, що маєш наглядати за ним особливо ретельно. Проте вештався бозна-де. І ось до чого це призвело!

Увімкнув велетенський екран проєктора. Хоча Азорій вже знав, що там побачить лікарняну палату й прикутого до ліжка, перебинтованого суддю. Оскільки вже встиг навідатися у лікарню до безталанного Захара Івановича.

Адже поки його янгол-охоронець слідував за випадковою дівчиною по вечірніх вуличках міста, то не зовсім тверезий чоловік раптово, з невідомих причин, швиденько зібрався їхати додому сам за кермом. І розтрощив свій мерседес об перший-ліпший бетонний стовп. Живий залишився лише дивом.   

- Тепер от мінімум на пів року в лікарні, - докоряв своєму підлеглому невблаганний шеф.

- Я не відходитиму від нього. Буду постійно поряд, - впевнено обіцяв Азорій.

- Е ні, дорогенький. Твій контракт щодо надання послуг з оберігання, захисту, підтримки та допомоги (об’єкт - Плеванько Захар Іванович) вже розірваний. Ще й матимеш догану, суворе попередження із записом у трудову.  

Похилив голову зажурений охоронець, навіть не знав, що сказати. Але ж, як то кажуть, кращий захист – це напад.

- От ви мене тут сварите… А чому ж янгол-охоронець цієї дівчини, Алевтини, не виконує своїх обов’язків? Вона зовсім не щаслива, самотня, ледь зводить кінці з кінцями. Це взагалі навіть не недбальство, а цілковите нехтування своїм об’єктом.  

- Так, стосовно Алевтини Задорожньої ти не помилився. Там, дійсно, така складна ситуація, - замислився на хвилину, а потім великодушно дозволив, - можеш бути присутнім, якщо хочеш. Зараз і янголу-охоронцю Алевтини дістанеться на горіхи.

Натиснув кнопочку на телефоні та й запросив якусь Урсулу. Зайшла вся аж занадто розмальована блондинка, зверхньо поглянула на Азорія та й вмостилася навпроти.

- Урсуло, я зовсім не задоволений твоєю роботою. Ти не стежиш за об’єктом як належить! – вичитував їй мораль. – Дівчині ніхто не допомагає. Це неподобство!

- Шефе, в мене є пояснення стосовно цієї ситуації, - почала так по-діловому. – Розумієте, це моя власна методика виховання і становлення людини. Ви, напевно, забули, скількох успішних, сталевих і сильних особистостей я пильнувала. Вони гартувалися завдяки мені. Так, трохи жорстоко її залишати надовго. Однак це зробить її незламною. Я навіть розмірковую над тим, щоб підкинути ще трохи їй випробувань.

- Ні-ні, шефе, будь ласка, тільки не це! – аж рознервувався Азорій. – Вона добра, хороша, чуйна дівчина, яка не заслужила таких труднощів і такого безжального янгола!

Аж гнівно поглянув на зарозумілу Урсулу. Однак і вона не мовчала, почала переконувати, доводити правильність своїх методів. Ох і поперемивали кісточки вони своїм об’єктам. А ще й ця Урсула мала нахабство звинуватити Азорія у потуранні й поблажливості.

А зосереджений шеф задумливо погладжував свою сиву бороду, періодично куйовдив довге сиве волосся. І, милуючись білосніжною, оздобленою сріблястими іграшками ялинкою, раптово виніс свій неочікуваний вердикт:

- Пощастило вам, що Новий рік та Різдво – мої улюблені свята. Зроблю вам обом подарунки, яких ніколи ще не робив. Ти, Азорію, отримаєш як підопічну Алевтину, а ти, Урсуло, випробовуватимеш свою методику на судді. Зараз же й підпишемо нові контракти.

Вражені янголи навіть майже одночасно промовили, щоправда, зовсім різне.

- Це чудово. Суддя кардинально зміниться, - рішуче запевнила Урсула.

- Це неймовірно. Аля стане найщасливішою, - невимовно зрадів Азорій.

І вже коли владнали всі офіційні моменти та хотіли розійтися у своїх справах, затримав шеф на хвилину Азорія.

- У твоєму контракті є нетиповий пункт. Ти не прочитав його повністю, а дарма.

- Я думав, як завжди, нічого нового, - розвів руками спантеличений Азорій.

- Тобі категорично заборонено показуватися Алевтині у своєму справжньому вигляді. Стеж за нею, оберігай, направляй – все, як ти вправно вмієш. Однак навіть і не думай про щось зайве. Ти – янгол, вона – людина. Ніяких стосунків між вами бути не може.

- Та я й не думав, шефе, - злукавив трохи Азорій, бо якось схвилювала його дівчина. – Навіть не розумію, як вона мене побачила.

- Будемо розбиратися, як це так трапилося, - промовив зосереджено шеф і відпустив Азорія виконувати свою нову роботу.