Танцювали вони всі довго, Ліза і Степан насолоджувалися тим, що вони відкрили свої почуття.
Ліза: Степане, я б хотіла запропонувати тобі поїхати зі мною до Києва і провести разом час.
Степан: Але мені всього лише п'ятнадцять років, не забувай про це.
Ліза: Так, так, я пам'ятаю, і розумію, що ти спочатку повинен отримати дозвіл від батьків.
Степан: А якщо вони не дозволять?
Ліза: Не хвилюйся через це.
Вони продовжували танцювати.
Тим часом Таня і Валерій.
Таня: Правда, дивовижна пара Ліза і Степан.
Валерій: Так, справді, але ми...
Він страсно поцілував її, а вона відповіла на його поцілунок.
Таня відірвалася:
Таня: Може підемо на верх, я тобі щось покажу!
Валерій: О, цікаво, пішли вже швидше.
І вони зникли з горизонту.
Павло і Альбіна продовжували співати.
Альбіна: Я готова разом з тобою, безупинно співати.
Павло: Це такий взаємне відчуття.
Вони затихли продовжуючи співати.
Павло: Альбіна, чому б не влаштувати невеликий концерт у нашому місті? Я впевнений, у нас є талант, щоб подарувати людям незабутній вечір.
Альбіна: Це прекрасна ідея, Павло! Ми могли б запросити інших талановитих музикантів з нашого міста і разом створити справжнє музичне свято. Я вже уявляю, як люди будуть радіти нашим виступам.
Павло: Точно! Ми можемо обрати потрібну локацію, знайти спонсорів та зробити цей концерт незабутнім для кожного глядача. Що ти думаєш про цей план?
Альбіна: Я повністю підтримую цей план, Павло! Давай складемо детальний план дій і почнемо працювати над реалізацією нашого проекту. Завдяки нашому зв'язку, таланту і наполегливості ми зможемо здивувати всіх своєю музикою.
Павло: Я радий, що ми знайшли спільну мету і що у нас є можливість розвиватися разом. Руки вгору за нашу музичну подорож!
І так, Павло і Альбіна продовжили планувати свій концерт, обговорювали музичні варіанти та знаходили нові ідеї для вражаючих виступів. Вони знали, що разом вони непереможні і готові завоювати серця слухачів своєю співом.