1️⃣ частина

Після зимової казки у Карпатах, дивлячись, як гарно падає сніг, Валера взяв за руку Любу, і вони разом зайшли в готель, щоб поговорити.

Валєра: - Я радий, що ти все-таки приїхала, - сказав Валера своїй дружині. - Але мені потрібно з тобою поговорити.

Люба: - Я знаю, що ти хочеш сказати, - відповіла дружина. - Я бачила, як ти дивився і обнімав Таню, і ще поцілував, не звертаючи уваги на мене. Ти вже не любиш мене.

Валєра: - Не так, Люба. Це просто... з Танею виходить щось... особливе... - І ти приїхала сюди, щоб розлучитися зі мною? А зараз ти кажеш, що не хочеш розлучення.

Люба: - Так, я приїхала, щоб подати на розлучення, але поки їхала зрозуміла, на скільки я тебе люблю, і я не бачу іншого виходу.

Валєра: - І ти думаєш, що я передумав? Після слів про кохання, Люба, ти себе чуєш? Ти ж сама подавала на розлучення.

Люба: - Так, подавала, і я хочу надалі залишитись твоєю дружиною, - сказала Люба і поцілувала Валєру в губи.

Валєра відштовхнув від себе Любу.

Валєра: - Що ти робиш?

Люба: - Це був поцілунок на прощання. Я думаю, що Таня, хороша жінка, погодилася.
- Я готова на розлучення.

Валєра: - Ти серйозно? запитав чоловік усміхаючись.

Люба: - Так. Я бачу, як ви дивитесь одне на одного. Я рада, що ти знайшов собі нове щастя, Валєра.

Валєра: - Дякую, Люба. Я завжди буду цінувати наші спільні роки разом, але я дійсно відчуваю, що з Танею є щось особливе. Давай зробимо це для обох нас, щоб кожен з нас знайшов своє щастя.

З цими словами Валєра вийшов з готелю, залишивши Любу думати про те, що сталося. Вона розуміла, що це краще для них обох, але серце все одно боліло від розлучення з любов'ю свого життя.