7. Баффі

Зазвичай я впевнено поводжуся перед камерою, але сьогодні все летіло шкереберть. Здавалося, що між мною та чоловіком по той бік об’єктиву, спалахували іскри.

-Праву ніжку вистав уперед на ліву перенеси все навантаження. Зафіксуйся! Посміхнись!

Я вміла позувати і без підказок, але це все нагадувало гру, правила якої мені подобалися, тому команди Зака виконувалися без жодних дорікань.

-У тебе гарна посмішка, - отримала перший за вечір комплімент і знову засоромилася.

Навіть не пам’ятаю, коли останній раз робила це так часто.

–Тепер сідай під ялинку, наче ти подарунок від Санти. Ось так! Ага, - чоловік зробив декілька знімків та швиденько переглянув їх, насупивши брови, - непогано, але треба трохи виправити зачіску.

Я, стріляючи поглядом, запустила пальці у волосся.

Знову декілька кадрів і чоловічий голос:

-Краще, але все ще не те.

Зак прибрав камеру та наблизився до мене. Я невідривно спостерігала за тим, як непокірний завиток опинився поміж його пальців.

Обережно підхопивши пасмо, він завів його за вушко, відкриваючи шию. Це був інтимний момент. Чоловіче дихання на шкірі збуджувало, хотілося більшого, хотілося продовження. І ось наші вуста опинилися в міліметрах один від одного, карі очі потонули в сірих…

-Ось так, - прошепотів Зак, а потім його пальці ледь чутно, наче легкий морозець, доторкнулися до моєї рум’яної щічки.

Ще секунда і я б потяглася, щоб скоштувати на смак губи навпроти, але чоловік підвівся та знову навів на мене камеру.

Фотоспалах.

-Ідеально!

Результат задовільнив Зака настільки, що він знову наблизився та продемонстрував кадр. На ньому я у канонічній позі сиджу під ялинкою, голова трохи нахилена вперед, а погляд ніби у зачарованої красуні.

Нічого собі він мене зачепив!

-Ти тут дуже гарна. Така собі казкова принцеса, але з сучасного світу.

-Швидше сніжна королева, що почала танути, - зіронізувала я.

-А ти почала танути?

Рука Зака ледь відчутно доторкнулася до моєї спини та, викликаючи приємні імпульси, подолала шлях до талії. Чоловік обійняв мене, але залишив можливість зупинити себе, якщо б наші бажання не співпадали.

Так ми й сиділи близько один до одного, але обороняючи кожен свої кордони.

Десь на задньому плані потріскували дрова в каміні, за вікном підіймав свій градус мороз, а нам було затишно під ялинкою, ми насолоджувалися саме цією миттю: поглядами, подихами, очікуванням дива.

-Я хочу тебе поцілувати, - пошепки, на вушко, зізнався мені Зак.

Це пролунало так мило, ніжно. Весь той час, коли чоловіча рука виводила візерунки в нижній частині моєї спини, я відчувала тремтіння по тілу.

Сама не розуміючи, що роблю потяглася та зняла з нього окуляри, а потім замість відповіді, дозволу чи чогось схожого, першою потяглася за поцілунком.

Лишень наші губи з’єдналися, по тілу така хвиля ніжності пронеслася. Здавалося, що ще мить і серце не витримає, зупиниться від насолоди.

Жоден з минулих партнерів не цілував мене так, жоден не пробуджував такі почуття. Я розчинилася, повністю поплила. Це було миттєве сп’яніння, це був кайф на межі з реальністю.

-Постривай! Я не можу, боюся збожеволіти від насолоди, втрати контроль, - зізналася у своїй слабкості перед Заком, але він замість того, щоб дослухатися і відпустити, лишень міцніше притиснув до себе.

Ні, чоловік не цілував мене знову, а просто тримав у обіймах, даючи час прийти до тями, зібратися та продовжити вечір романтичною вечерею.

-Як тебе звати? – раптово порушив мовчання Зак.

Це питання збило з пантелику і я таки відсторонилася, а потім з сумнівом глянула на чоловіка:

-А хіба на сайті не було зазначено моє ім’я?

-На сайті? – здивувався Зак.

-Ну, так! Ми ж саме там познайомилися й домовилися про побачення наосліп.

Чоловік виглядав шокованим, але якось швидко взяв себе в руки.

-На сайті не було зазначено імені, лише нік.

-А…

Це була вельми незручна ситуація, тому що я не цікавилася, під яким саме ім’ям мене зареєстрували на сайті. Треба було швидше виплутатися та дати собі час на обміркування подальшого діалогу, адже Заку вдалося розморозити моє серце і я дуже сподівалася, що між нами зав’яжуться відносини.

-Баффі, мене звати Баффі, - представилася з натягнутою посмішкою, - а тепер вибач за незручності, я зараз зазирну в сусідню кімнату, а потім нагодую тебе смачною різдвяною вечерею.

Ганебна втеча! Ну, чому влаштували побачення наосліп друзі, а соромно було мені?

За декілька хвилин я впоралася зі своїми емоціями та хвилюванням й повернулася.

-Зак?

 Але замість нього мене зустріла порожня кімната.