4. Зак

Довго затримуватися у горах я не збирався, адже насправді вже мав план, як відсвяткувати Різдво.

Завдяки фото, які малися у моєму минулорічному архіві, вдалося значно спростити поставлене завдання та швидко перевтілитися з фотографа на декоратора.

Я гідно справлявся аж допоки не дійшла черга до прикрашання головної красуні року.

Штучна ялинка, велетенський аналог живого дерева, несамовито кололася та ніяк не вбиралася у традиційний святковий наряд. Я на неї і кульки, і бурульки одягав, але вони постійно зісковзували на підлогу.

Минула година. Я почав нервувати та навіть спітнів від невдалих спроб завершити святковий образ норовливої зеленої красуні. Стильний піджак полетів кудись на диван, а на мене чекав срібний дощик, який мав стати завершальною прикрасою. З ним я швидко впорався та нарешті перейшов до найважчого етапу роботи.

Господарі, які власноруч привезли мені ключі, попередили, що перед облаштуванням камінної зони потрібно буде прочистити від продуктів горіння трубу.

Звісно за додаткові незручності гарно доплатили, але я фотограф і в житті жодного разу не займався нічим схожим.

Отож відкрив інтернет, подивися, що треба робити, знайшов інструменти й поперся на дах.

Через те, що мороз пощипував оголені ділянки шкіри, з поставленою задачею я впорався швидко, але мабуть не якісно, тому що спроба розвести вогнище, завершилася димом у приміщенні.

Борючись з цим лихом, мені довелося пережити танок наосліп в обіймах колючої ялинки. І, на жаль, ця пані виявилася занадто розбещеною, тому що під час нашого пристрасного танго втратила основну частину прикрас.

Я ж заплутався у гірлянді, яка наче реп’ях намертво зчепилася зі светром та неприємно поколювала шкіру.

Саме в такому вигляді, злий як чорт, наплювавши на все, я знову поперся на дах прочищати трубу. Цього разу ретельно! Потім повернувся у будинок, але не поспішав запалювати вогонь, вирішив ще звідси перевірити свою роботу й поліз у камін.

Я не був володарем широких плечей, тому зовсім не очікував, що застрягну там та ще й в такій пікантній позі.

Тобто тепер першим, що побачить компанія, яка замовила будинок на Різдво, будуть не палаючі в полум’ї дрова, а чоловіча відстовбурчена дупа. І оскільки це моя дупа, то такий варіант з кожною секундою подобався все менше.

Зрештою потрібно було вивільнятися. Але як? Я навіть поворухнутися не міг, тому що довбані зірочки, якими була прикрашена гірлянда, настільки сильно впивалися у шкіру, що з легкістю могли покалічити значну частину тіла.

І все ж таки я наважився та, зчепивши зуби, сіпнувся назад.

Напевно моє виття було чутно навіть на гірських вершинах, бо вже за хвилину в будиночок зазирнув неочікуваний гість.

-Зак? – пролунав позаду приємний дівочий голос.

Від несподіванки я ще раз сіпнувся і закляк.