1. Баффі

Наприкінці кожного року ми: я, Гвен, Ешлі та Кіт, єдиний чоловік у нашій компанії, дотримувалися традиції відвідувати готель «Плаза», щоб насолодитися прикрашеним до новорічних свят лобі та помилуватися тисячами вогників на ялинці.

Зазвичай після цього ритуалу ми спускалися поверхом нижче, замовляли улюблені страви та обговорювали події року, що майже минув. Але цього разу замість звичних розмов мені спало на думку розповісти про власні невдалі романи.

-Дванадцять місяців – дванадцять чоловіків і жодного для душі, - жалілася я.

Почувши це дівчата намагалися приховати посмішки, а от Кіт озвучив те, що вертілося на язиці:

-Баф, вибач, але де ти і де душа?

Ауч, пролунало образливо.

-Дванадцять чоловіків і всі одного типажу – нашпиговані тестостероном качки з фітнес-клубу. Угу! – підтримала друга Ешлі.

-Ну, ми там працюємо, тому мабуть… Хей, ви натякаєте, що мене лише зовнішність цікавить? - почала з мимрення, а завершила розлюченим вигуком я.

-А хіба ні? – запитанням на запитання відповів Кіт. - Що не чоловік, то гора м’язів. Мізків мало, понтів – через край. І єдине, що твої кавалери полюбляють більше за спорт – це знущатися з ботанів.

-Я не винна, що на мене такі западають, - намагалася виправдатися, але спроба виявилася невдалою.

-Не вони на тебе западають, а ти на них, - стояв на своєму Кіт, - пам’ятаю, як на нашого охоронця слину пускала.

-Хочеш буду твоєю запальничкою? – передражнюючи мене, знову вклинилася у розмову Ешлі.

-Не було такого.

-Було!

-Ти залежна від зайвого тестостерону, а гідних кавалерів не помічаєш,- врешті решт видав Кіт.

-Гвен, твій чоловік мене ображає, - пожалілася подрузі, яка не приймала участі в діалозі.

-Нічим не можу допомогти, - розвела руками та.

-Дякую за підтримку, - образилася я, але на Гвен це не призвело ефекту, - і взагалі, ваші висновки щодо моїх смаків помилкові,- відстоювала себе до останнього.

Друзі переглянулися і наче поглядами змовилися про щось.

Мені це не сподобалося!

-Ну, хочете я познайомлюся з кимось не пов’язаним зі спортом, - пішла у відступ, розуміючи, що пахне паленим.

-І що? Знайомство - не побачення, - підкреслила очевидне Гвен.

-Хочеш відносин? - поставила риторичне питання Ешлі, - пропоную почати з побачення з кимось конкретним, кимось, кого запропонуємо ми.

О-оу! Влипла, так влипла.

-Гарна ідея! – підтримав Кіт, - зайдемо на сайт знайомств і від імені Баффі призначимо зустріч гідному чоловікові… наприклад, на Різдво.

Я хотіла заперечити, але Ешлі мене випередила:

-Відмова буде дорівнюватися згодою з тим, що в твоєму смаку лише недалекі качки.

О-хо-хо! А це вже виклик!

-Ну, то що?

Три пари очей зацікавлено спостерігали за моєю внутрішньою боротьбою.

-Згодна! – здивувала відповіддю всіх присутніх, навіть враховуючи себе.