- 4 -

— Морок його ім’я, — промовила Агафія. — Інколи його кличуть – Холодом, Морозом, Стужею. За давніми повір’ями в правій руці він тримає посох, в лівій – червоний мішок, в якому носить всю зібрану з людей данину. 

— Якийсь Дід Мороз їй Богу! Хоча той принаймні роздає подарунки, — Даяна закотила очі, вона не могла повірити в подібні байки. — Агафія, ти сама-то в це віриш? Смартфони, інтернет, машини, людство стільки всього винайшло, а ти мені за казки.

— Мама ваша робила спроби відгадати, що криється за словами: «новорічна несподіванка». Розгадки так вона й не знайшла. Ніхто не знайшов. Останні кілька століть наш рід шукав спосіб отримати обіцяне прощення, але як бачиш з рідні, в нас лишилося не багато.

Книга яку Агафія берегла мов зіницю ока, бережно замотавши в кілька хустин, повільно, не кваплячись почала розмотувати.

— Давай сюди ту книгу, — Даяна взяла до рук стару запилену книгу, в якій пожовклі сторінки віддавали неприємним запахом. — Чому тут зображення юнака?

— А ти що думала, що це дід з ковінькою замість посоха?

— Щось типу того, — вона прогортала ще кілька сторінок. — Тобто щось потрібно йому віддати, щоб отримати звільнення і розгадка в словах «новорічна несподіванка»?

Тітка кивнула, вглядаючись у вікно, за яким стояв темний чоловічий силует, але не наближався. Даяна інстинктивно обернулась, але вона нічого не побачила. Запитувати не стала, мовчки проковтнувши свою цікавість.

— До Нового року часу не так багато лишилося, — Агафія поглянула на календар, на якому було обведене тридцяте грудня.

— Твій відвар точно допомагає Варварі? Вона не бачить… того, що не мусить.

— Якщо я не змогла відгадати, що криється за словами «новорічна несподіванка», це не означає, що мої знахарські здібності нінащо не годяться! — обурено промовила Агафія, схрещуючи руки на грудях.

— Гаразд-гаразд, не гнівися. Цей Морок зображений під дверима церкви, — Даяна провела вказівним пальцем по зображенню, обводячи чоловічий силует. — Хтось до нього ходив? Розмовляв? Це ж наша церква, принаймні двері точнісінько такі ж. Може його взагалі не існує, а все – випадковість.

— Ти чи не при своєму розумі? Хто ж добровільно піде на смерть? — Агафія обережно розлила по чашках ромашковий чай змішаний з м’ятою. — Ніхто не ходив, щоб перевірити, чи з’являється справді там той чорт! Може Варварі ліпше залишитися зі мною? Я за нею догляну, а як все минеться вона повернеться до тебе в місто. Він не зможе увійти в будинок та й решта нечисті.

— Агафія, здається я знаю відгадку! — Даяна різко підвелася зі стільця, всміхнувшись тітці. — Я піду в новорічну ніч до церкви!

— Ти ж нічого за душею не маєш, який ти дарунок принесеш тому чорту?

— Те, що ніхто йому не міг подарувати. Розгадка в «новорічній несподіванці».