РОЗДІЛ 9

Марсель

Поговоривши з Томом, повертаюся до кімнати. Гелена стоїть біля вікна заглиблена у думки й навіть не звертає на мене уваги. Підходжу до дівчини ззаду та обіймаю за талію.

— Все добре, маленька? — залишаю невагомий поцілунок на її шиї.

— Все просто чудово, — дівчина обертається до мене і посміхається. Але в її очах я бачу смуток.

— Упевнена, Зефірко? — беру її обличчя у свої долоні. — Ти виглядаєш засмученою. Ти можеш зі мною поділитися.

Декілька хвилин ми дивимося один одному в очі, і я бачу, як усередині Гелени відбувається боротьба.

— Не знаю, як тобі сказати, — мнеться дівчина. — Мені треба повернутися до Лондона.

— Що? — не вірю в те, що вона каже. — Прямо зараз?

— Доки тебе не було, мені подзвонила мама, — починає пояснювати. — Вона захворіла. Я не можу проігнорувати її прохання.

Чомусь мені здається, що це не зовсім правда. Але я не можу дорікати Гелені в чомусь. Замість цього, прошу її залишитися.

— Я думав, що ми проведемо цю ніч разом. Хочу зустріти новий рік з тобою.

— Марселю, я не можу, — намагається звільнитися з моїх рук, але я не відпускаю.

— Всього одна ніч, Гелено, — дивлюся прямо в очі. — Завтра ти зможеш поїхати.

Декілька хвилин вона мовчить, обмірковуючи мої слова, а потім відповідає.

— Добре. Я проведу новорічну ніч з тобою.

Почуваюся найщасливішим на світі.

— Ти не пошкодуєш, Зефірко, — запевняю її та цілую в губи.

— Нумо збиратися, тебе чекає сестра, — все ж відстороняється дівчина.

— Ти не залишишся? — запитую, коли бачу, що Гелена теж починає збиратися.

— Мені треба переодягнутися, зібрати речі та підготуватися до завтрашнього відльоту. Підвезеш мене? — мило посміхається.

— Звичайно, Зефірко.

Через сорок хвилин я висаджую Гелену біля готелю, а сам їду до сестри. Не покидає відчуття, що Гелена мені щось не договорює. Перебираю в голові події останньої години, згадуючи, що могло між нами статися. Ранок здавався чудовим. Але варто було мені відійти від дівчини на пару хвилин, щоб поговорити з Томасом, як все різко змінилося.

Розмова. Може, вона почула, про що я розмовляв. Але ж я нічого такого не казав, окрім… От же ж дідько! Вона ж не знала, що я завтра від'їжджаю. І ще я сказав, що хочу провести з Геленою останню ніч. Зі сторони це могло здатися мудацьким вчинком, але ж я мав на увазі зовсім інше.

Зупиняюся біля будинку сестри, але не виходжу з машини. Беру свій смартфон і набираю номер Гелени. Гудки, гудки, гудки. Потім мене перекидає на голосову пошту. Дідько, вона не бере трубку. І другий, і третій раз теж. Здається, я серйозно налажав з цією дівчиною. Дзвоню знову. Цього разу Гелена відповідає відразу.

— Марселю? Що сталося? — голос такий стривожений. Я налякав її своєю наполегливістю. Чорт забирай, я ідіот.

— Все гаразд, Зефірко. Пробач, якщо змусив хвилюватися.

— Господи, Марселю, — чую, як вона полегшено зітхає. — Я була в душі, а тут телефон розривається. Я подумала щось сталося.

— Пробач. Мені просто треба було тебе почути, — закриваю очі, спираючись ліктем на кермо. Вона хвилюється за мене. Напевно, це добре.

— Ми розлучилися двадцять хвилин тому, — з усмішкою говорить дівчина.

— Знаю. Ти була така засмучена, коли ми попрощалися. Я раптом подумав, що більше тебе не побачу.

— Я обіцяла тобі сьогоднішню ніч, — нагадує вона.

— Мені треба більше, ніж одна ніч, mon amour, — не знаю, навіщо говорю це зараз. Думки про те, що Гелена ображена на мене зводять з розуму.

— Що? — здивовано перепитує.

— Я заїду за тобою в дев'ять. Будь готова, Зефірко.

Поговоривши з брюнеткою, відчуваю себе значно краще. Вона не збирається тікати від мене, і цього вечора я зможу з нею поговорити.

Решту дня я проводжу з родиною. Ми так рідко збираємося всі разом. Я дуже за ними сумую. Особливо за своєю маленькою квіточкою. Моя племінниця Лола росте так швидко. Зовсім нещодавно була ще крихіткою, а тепер бігає, як невгомонний енерджайзер.

Дивлячись на те, як я з нею граюся, Марі говорить, що мені пора заводити своїх дітей. Я б і сам радий стати батьком. Але це важкувато втілити в життя, якщо у тебе немає партнерки.

Вже увечері я заїжджаю в торговий центр, щоб купити продуктів і зробити подарунок Гелені. Переконавшись, що вдома все готово, вирушаю за своєю Зефіркою. Якщо сьогоднішній вечір пройде так, як планую, то я стану найщасливішим чоловіком на світі. І буду намагатися зробити щасливою Гелену.