— Je suis désolé, madame. Je ne t'ai pas remarqué, — чоловік протягує мені пару серветок, кажучи на мелодійному французькому. — Vous n'êtes pas brûlé?
Абсолютно не розумію, про що говорить цей чоловік, але він виглядає винуватим.
— Пробачте, я не говорю по-французьки, — добродушно посміхаюся чоловікові.
— О, так ви англійка, — якось радісно вимовляє він на моїй рідній мові. — Я запитав, чи не сильно ви обпеклися, — пояснює. — І мені шкода, що я вас не помітив.
— Все гаразд. Я не постраждала, на відміну від мого пальта, — опускаю погляд на темну пляму, серветки анітрохи не врятували ситуацію.
— Мені насправді шкода. Я сплачу вам чистку.
— Це необов'язково, — запевняю я. — Як ви дізналися?
— Про що?
— Що я англійка.
— Велику частину часу я живу в Лондоні, — відповідає він. — У вас англійців своєрідна манера мови.
— Вважатиму це компліментом, — говорю йому, і хлопець завзято сміється.
-— Я Марсель, — він обкидає мене зацікавленим поглядом.
— Хелена.
— Шалено радий познайомитись, Хелена, — на його обличчі розквітає розкішна посмішка. І я не можу не посміхнутися йому у відповідь.
Про що я там думала ще десять хвилин тому? Його промениста посмішка туманить мій розум. Усі думки чарівним чином зникають. Деяким чоловікам протипоказано ось так посміхатися.
— Можу я якось загладити свою провину? — добродушно говорить Марсель.
— Це зайве, — попри плутанину в моїх думках, зовні я абсолютно зібрана. Роки практики дають про себе знати.
— Дозвольте хоч би почастувати вас кавою.
— Краще гарячим шоколадом, — господи, що я роблю?
— Тоді прошу, ma chérie, — його обличчя знову осяює широка посмішка.
Ми підходимо до того самого будиночка, який я примітила до безглуздого зіткнення з Марселем. Поки він замовляє гарячий шоколад і нову порцію кави, я стою осторонь. Почуваю себе дуже незручно. Я абсолютно не була готова до ось такої зустрічі з незнайомцем. Неймовірно гарячим незнайомцем, варто визнати. Кошмар, про що я думаю? Все-таки самотність на мені погано позначається.
— Твій гарячий шоколад, — простягає мені велику склянку, вириваючи з роздумів.
— Зефірки? — здивовано дивлюся на хлопця, забираючи з його рук гарячі ласощі.
— Подумав, що тобі сподобається. Замовити інший? — стурбовано запитує Марсель, на що я починаю сміятися.
— Ні, все гаразд. Я люблю зефірки.
І знову на його обличчі розквітає ця карколомна посмішка.
— Ти тут одна? — трохи с запізненням цікавиться Марсель.
— Абсолютно одна, — чесно відповідаю йому. — Я приїхала в Париж сама.
— Зустрічати Різдво наодинці дуже сумно, — прорікає мій новий знайомий.
— Наскільки я можу судити ти теж гуляєш по ярмарку наодинці.
— Зовсім ні, — радісно заперечує мою здогадку. — Моя сім'я чекає мене біля ялинки.
Після його визнання мій піднятий настрій падає нижче нікуди. Невже я розраховувала на щось більше?
— Тоді не варто витрачати на мене свій дорогоцінний час, — намагаюся не дивитися йому в очі, щоб не видати свого розчарування.
— Але я хочу. Мої рідні будуть тільки раді, коли дізнаються причину моєї відсутності.
— Гадаєш, твоя дружина зрадіє тому, що ти спілкувався з іншою жінкою? — все-таки підіймаю погляд і бачу, як шатен сміється.
— Ma chérie, а хто сказав, що я одружений?
Але сказати я нічого не устигаю, тому як чую, що Марселя хтось зве за моєю спиною.
— Marcel, où es - tu allé?
— Marie, ça va. J'ai aspergé cette fille de café et j'essaie maintenant de me faire pardonner, — добродушно відгукується мій знайомий.
Марсель деякий час спілкується з невідомою мені брюнеткою рідною мовою. Не розумію ні слова і почуваю себе через це дуже незручно. Так і хочеться просто узяти й піти.
Як тільки у мене прослизає ця думка, Марсель звертається до мене.
— Хелена, дозволь тобі представити мою сестру Марі, — підходить до мене практично впритул.
— Марі, це моя знайома Хелена, — тепер він говорить з сестрою по-англійськи. — Хелена не знає французького, — пояснює він сестрі. А я у котрий раз за останні пів години почуваю себе справжньою дурепою.
— Приємно познайомитися, — простягаю Марі руку з широкою посмішкою на обличчі.
— А я як рада, — відповідає мені взаємністю дівчина. — Проведете це Різдво з нами?
#827 в Сучасна проза
#4109 в Любовні романи
#962 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 21.11.2020