1 (4)

Взагалі-то я приїхала сюди всього на кілька днів, аби вже другого січня повертатись назад до Києва, де на мене чекав гуртожиток і ще півтора тижні канікул перед наступним семестром. Маленька кімнатка зі скрученим до мінімуму опаленням, набридлива сусідка та, як бонус, комендантка з дуже поганим характером. А ще порожній холодильник, бо майже всі заощадження пішли на ці чотириденні вакації.

Однак красунчики-мільйонери бувають підступними і небезпечними. Про це також забувати не варто. Хтозна, що йому насправді треба.

– Припустимо, я погоджусь… Я сказала, «припустимо»! – швидко вигукнула я, коли він зробив крок в моєму напрямку. – Що від мене вимагатиметься?

– Спілкування з моєю ріднею, дотримання нашої історії знайомства…

– Легенду вигадати?

– Побачимо, – підморгнув він. – Ну, походиш зі мною по ресторанах, театрах та визначних місцях Львова, помилуєшся архітектурою і таке інше. Можливо, разочок перетнемось з Аллою. Я думаю, в контексті цього можна навіть казати правду про наше знайомство. Познайомились і одразу ж вирішили побратися.

– А житиму я де?

– Спочатку тут, потім у мене в квартирі… – він перехопив мій дуже виразний погляд і додав: – У мене є гостьова спальня.

– Тобто, ти до мене не лізтимеш? – насторожено поцікавилась я.

– А я тобі не подобаюсь?

– Зовні? Дуже подобаєшся, – я вирішила бути чесною до останнього. – Ти прегарний. Проте я тебе зовсім не знаю. Ну, абсолютно. Хто ти, який ти, чи ти хоч трішечки порядна людина. Чи нема в тебе букету хвороб з сусідньої планети…

– Хей! – обурився Матвій. – У мене все в порядку зі здоров’ям! І в цьому плані також.

– Ну, і наостанок, я просто не хочу мати близькості з першим-ліпшим. Тож, якщо ти на цьому наполягатимеш, я подаю на розлучення.

Він всміхнувся.

– Не наполягатиму, – голос зазвучав м’якше і, на мій подив, не оманливо, без хитрості. Здається, він говорив зі мною чесно. – Я щойно розійшовся з дівчиною. Як гадаєш, дуже мені хочеться швидко шукати їй заміну?

– Зазвичай чоловіки…

– Бувають різними. Зазвичай чоловіки бувають різними, Наталю, – похмуро промовив він, – і навіть якщо у них уривається терпець, і вони більше не бажають бачити поруч з собою якусь людину, це геть не означає, що вони одразу потребують знайти їй заміну. Якось так. Мені зараз потрібне прикриття, і, коли вже так вийшло, я пропоную тобі вигідний для нас обох варіант. Однак, якщо ти проти, шлюб можна скасувати, – в його голосі задзвеніли сталеві нотки.

Мені на диво сподобалось те, наскільки посерйознішав Матвій. Сині очі дивились не лихо, не хижо, але дуже напружено. І виглядав він так, ніби я випадково зачепила його за живе.

Зазвичай я намагалась не провокувати незнайомців, з якими залишалась один на один у маленькій кімнаті, ще й не до кінця вдягнена. Однак від нього віяло серйозністю і безпекою, попри молодий вік – Лозовий, якщо вірити біографії, всього на три роки за мене старший.

– Гаразд, – я нарешті зважилась. – залишаюсь. Тільки запам’ятай… – я простягнула йому руку для рукостискання. – Ти не чіпляєшся до мене…

Матвій серйозно кивнув.

– Не намагаєшся втягнути в жодні фінансові оборудки…

– Звісно.

– Не лапаєш…

– Обіцяю обіймати та цілувати тільки тоді, коли це необхідно для нашої ролі. А все інше – тільки з твого письмового дозволу.

Такий собі пункт договору, але я вирішила на нього кивнути.

– І поселиш в окремій кімнаті, – підсумувала я. – Жодного «одного ліжка на двох». Я пристойна дівчина і з незнайомцями поруч не сплю.

– Тільки з законними чоловіками, – пирснув сміхом Матвій, але швидко взяв себе в руки. – Гаразд, я згоден. Щось ще? – він торкнувся моєї долоні.

Я відсмикнула пальці.

– Ні. Так… Ще одне. Може, по мені й не видно… але я полюбляю поїсти. І їм я багато. Молодий зростаючий організм і все таке.

Лозовий обдарував мене уважним поглядом. Нічого товстого, ясна річ, він не побачив. Я була худа, мов тріска, ще й невисока.

Але на апетит, як показували досліди, це не впливає.

– Це чудова новина, – посміхнувся раптом мені Матвій. – Я обожнюю готувати!

Він стиснув мою руку, а я відчула, як зашарілась. Звісно, це все дуже добре, що я такі умови для себе вибила…

Та проблема в тому, що він мені, здається, подобався значно більше за всіх чоловіків, яких я зустрічала досі. Може, і не треба було вимагати, щоб тримався подалі…