1 (3)

Я заморгала.

– Що?..

– Залишайся моєю дружиною, – повторив він. – В тебе хлопець є?

– В мене тепер чоловік є, – ляпнула я. – Тобто… Ні, нема хлопця. До чого тут це взагалі? Нащо я… Нащо я потрібна самому Матвієві Лозовому? Вибач, я пробила в інтернеті, хто ти такий.

Він посміхнувся. Судячи з того, як винувато виглядала ця посмішка, він теж пробив. Тільки, можливо, по якихось інших каналах, бо я сильно не така відома  та багата, як він, про мене статті не пишуть.

– Нічого страшного. Якщо ти знаєш, хто я, це трошки спрощує пояснення, – Матвій кахикнув. – Напевне, я мушу тобі пояснити, що взагалі трапилось. Розумієш, в мене є друг… Ні. Краще з початку. В мене була дівчина.

– Абсолютно нормальна ситуація для багатого привабливого чоловіка, – знов сказала я швидше, ніж встигла припнути язика. Не варто робили компліменти чоловікові з абсолютно невідомими намірами, і взагалі, було б набагато краще, якби я зараз помовчала. – А що не так з другом і чим це заважає факту наявності дівчини?

Матвій нервово смикнув комірець сорочки і пояснив:

– Алла доволі специфічна. Мої друзі її терпіти не могли, і це було взаємно. Можливо, не так вже вони й помилялись… Зараз не про це. Коротше, у нас з Аллою намітилась криза в стосунках. Я, напевне, не дуже їй підходив. Ми вирішили спробувати провести час разом, приїхали сюди, але мої друзі без попередження приїхали також. Алла вимагала їх негайно вигнати.

– А ти?

– Та тут повно місця! Цей будинок не розрахований на одну пару, – скривився Матвій. – Але я, звісно, сказав, що відселю їх деінде. Нехай лишать речі, йдуть гуляти, а до вечора я вже знайду для них вільний курортний котедж. Хіба це проблема?

Ну, для одного зі співвласників бізнесу, думаю, не проблема, навіть якщо завантаженість максимальна. У них тут явно є трохи місця, зарезервованого для своїх або для вельмишановних гостей.

– Звучить як хороший вихід, – кивнула я. – Проте Алла, я так розумію, не оцінила?

– Ну, вона доволі вимоглива дівчина, – Матвій все ще намагався лишатись культурним. – Вона влаштувала маленький скандал і сказала, що або вона, або мої друзі, і я маю їм публічно це сказати, розірвати, гхм, наші стосунки.

– Ти це зробив?

– Ні, – він схрестив руки на грудях. – Може, вони їй і не подобаються. Але я не збираюсь рвати з людьми, яких знаю змалечку, через забаганки своєї дівчини.

– І вона?

– Кинула мене.

Я подивилась на Матвія, схиливши голову набік.

– Вона? Кинула? Тебе? – перепитала я, дивуючись, що на світі є така дурепа, що кинула б настільки гарного, культурного та адекватного хлопця. – Ну… З характером в тебе дівчина. Сильно ж її твої друзі роздратували.

Матвій лише розвів руками.

– Я теж сказав, що з мене досить. Будинок для друзів все-таки винайняв, хоча вони, напевне, вже могли й лишатися. Пішов до себе в кімнату, а Аллі сказав, що я її чекаю, нехай повертається. Однак за ніч дещо змінилось.

– Як мінімум, ти одружився, – я підвелась. – І досі не пояснив мені, як це сталось, і чому ти не хочеш розривати шлюб.

– Один з моїх друзів, Федя… Такий високий, з синім волоссям, і на чолі написано «бовдур», але він під чубчиком ховає… вирішив допомогти мені в налагодженні особистих контактів. Я йому пожалівся за вечерею, що саме мав представити кохану своїм родичам за новорічним столом, але кого тепер представляти? Вмовляти Аллу про її ласку, коли вона поводить себе, як останнє стерво? Ну, Федя й сказав, що допоможе вирішити проблему. А потім я пішов спати.

– І Федя вирішив.

– Так.

– Одружив тебе з першою-ліпшою.

– Ну, ти симпатична, – гмикнув Матвій. – І не сумніваюсь, що Федя тебе пробив. Він хакер. Ну, і трошки задіявши свої таланти та зв’язки своїх батьків, почаклував над базою даних. Як результат, гхм, оголошуємо вас чоловіком та дружиною.

Я добре пам’ятала цього синьочубого Федора. Тепер мені відчайдушно хотілось його знайти і потиснути йому… Не руку, а дещо інше. Наприклад, горло. Вершитель людських доль, це ж треба було взагалі до такого додуматись!

– Коротше, – продовжив Матвій, – варіантів в мене тепер небагато. Маю ж я когось представити своїй рідні!

– З Аллою миритись не хочеш?

Він скривився, мов з’їв жменю журавлини.

– Я не думаю, – обережно промовив Матвій, – що це були хороші стосунки. І, можливо, те, що ми розійшлись, на краще. В мене відкрились очі на її дії. А ще я відкрив її блог і почитав, що вона там сьогодні настрочила, і останнє бажання  миритись відпало. Випереджуючи твоє питання: от саме через той блог я не хочу розповідати рідні, що я тепер самотній. Ти вже моя дружина, тож, якщо погодишся, ми можемо залишитись чоловіком та дружиною тижні на два. Потім вирішимо, що робити з цим далі. Ну, і я готовий запропонувати матеріальну компенсацію за незручності, а ще цілком безкоштовні канікули у Львові. То як, згода?