Розділ 8

Різдво пройшло сіро і похмуро, бо до рідних я не вирушила, та й самі розумієте, святково настрою зовсім не було.
Справи магазину, після мого повернення, пішли вгору. Покупців було багато, і часом вони так вимотували, що не мала сили навіть поїсти. Тому ні про яку поїздку не могло бути мови. Адже нарешті моя мрія здійснюється.
Саме так себе й заспокоювала, щовечора, сідаючи перед дзеркалом, сподіваючись побачити, хоч мигцем, Джейса, який прогулюється по сніговій галявині. Зображення в дзеркалі не змінилося, той самий будинок, ті самі ялинки. Мені здається, одного разу, я його бачила, але наяву чи уві сні, стверджувати не стану. Адже того дня заснула, згорнувшись клубочком біля дзеркала.
Ось і зараз, закривши магазин, взяла пляшку шампанського і вмостившись у коморі, на підлозі, вдивлялась в зображення. Новий рік на носі, можливо, Дід Мороз зробить мені маленький подарунок, і покаже чоловіка, що вкрав моє серце.
Надворі чувся веселий гомін, народу, що гуляє. Адже свято, і треба веселитися, але я все частіше запитувала себе — чи не припустилася помилки, повернувшись додому? Можливо, там я була б набагато щасливішою, ніж тут. Так, у мене є люблячі батьки, магазин здійснив дитячу мрію, але там залишився Джейс, за яким я дуже сумую. З
сумних думок, висмикнув відлік часу, люди на вулиці відраховували бій курантів. Стрепенувшись, відкрила шампанське і налила в келих. Заплющивши очі, побажала коханому гарних свят.
- З новим роком Джейс, — пригубивши напій, мало не похлинулась.
-З новим роком Цвіта, — пролунало за спиною.
- Ти мені здаєшся? - не наважуючись озирнутися, поцікавилася надламаним голосом.
- Обернися і переконайся.
Схопившись на ноги, при цьому штовхнувши келих, озирнулась.
– Джейс. – простягла не вірячи очам.
- Я кохаю тебе.
- І я кохаю тебе, — відкинувши всі сумніви, кинулася в обійми найбажанішого чоловіка у всіх світах.
Бій курантів, жаркі поцілунки й шипіння розлитого шампанського, що може бути краще?
- Як ти тут опинився? - Знаю, це могло почекати, але мені потрібно знати. Він назавжди, чи так, проїздом.
- Чарівне дзеркало привело мене до тебе, — посміхнувся Джейс.
-А як же твій світ? Дід? Ти вирішив залишитись зі мною? - Питання сипались, як з кулемета. Хто зна, можливо часу обмаль.
- Дід все зрозумів, — знизав плечима брюнет. - І так, я вирішив зостатись с тобою, звісно, якщо ти не проти.
- Зовсім ні, — радісно посміхнулась, обіймаючи коханого. Як же, я сумувала.
Дякую Діду Морозу за мою особисту Новорічну Казку, можливо не найкращу, але найбажанішу. Й вона триватиме все життя, я впевнена в цьому.
- А ще, — цілуючи у лоба, промовив Джейсон, — я купив те дзеркало, отже зможемо дослідити та навідатись до діда.
- Чудова думка, — радісно зітхнувши, притислась щільніше.