20

Я повертаюся в пансіонат майже як справжня героїня. Майже. Ліра вже чекає, сидить за столом із чашкою кави і поглядом, який каже: якщо ти ще раз пропадеш, я серйозно зламаю всі твої щітки і чарівні ложки.

— Все гаразд, — кажу я, намагаючись виглядати впевнено. — Арешт виявився… ну, дрібницею. Дайніс сам усе владнав.

Ліра піднімає брову.
— «Дрібницею»? — вона переспівує моє слово з тихою іронією. — Тебе відвезли гвардією, і ти повернулася жива, «дрібницею» називається це?

— М-м… — я роблю крок уперед, намагаючись виглядати серйозно, але в голові роїться думка: ну, він точно знає, що робить.

Ми сміємося. Ліра заспокоюється. Я відчуваю, як повітря між нами трохи легшає.

І тоді я чую звук — лист, який падає з повітря, наче його тільки що підкинули чаром.
Я піднімаю його. Печатка — королівська. І серце одразу стукає швидше.

— Що це? — питає Ліра, і я бачу, як її кавова чашка трохи тремтить у руці.

Я розкриваю лист. Читаю рядки, і мій живіт холодіє:

«Аліса з пансіонату магічно обдарованих.
Вас викликають до королівського палацу для перевірки здібностей.
З’явитися негайно.

Я відчуваю, як навіть слова «негайно» прилипають до шкіри.

— Ну що ж, — кажу я, намагаючись додати голосу впевненості. — Здається, відпочивати мені сьогодні не судилося.

Ліра хитає головою:
— Ох, ця твоя карма. Якщо королівський палац зараз вирішить, що ти здатна на чудеса, решта світу точно вирішить, що ти магічний супермонстр.

Я усміхаюся криво.
— Ну що ж, — думаю я про себе, — пограємося у перевірку здібностей. І ще одна пригода — а потім можна буде подумати про сонячний десерт.

Я ледве встигаю розповісти, що гвардія більше мене не турбувала, коли до кімнати приносить лист, який падає з повітря, наче хтось невидимий підкинув його під двері.

— Знову лист? — питає Ліра, і її брови піднімаються так, що я відчуваю, ніби її погляд може пробити стіну.

Я відкриваю його, і слова б’ють швидше, ніж думки:

«Надійшов запит Герцогині Телбот щодо здібностей Аліси Верден.
Виконання перевірки обов’язкове. Наступного ранку у палаці.

— Наступного ранку… — повторюю я, відчуваючи, як серце підскакує.

Ліра насуплюється.
— Герцогиня не здається. Вона знайшла лазівку у своїх суворих законах і офіційно відправила скаргу. Королівська канцелярія зобов’язана діяти.

— Добре, — кажу я, намагаючись видати спокій, який відчуваю десь на марсіанських широтах, — нічого страшного. Просто перевірка здібностей.

— Перевірка здібностей! — Ліра вигукує і плескає по столу. — А це означає… магія, контроль, інколи трохи болю, якщо будеш неакуратна.

Я глибоко вдихаю. Вечір ще не закінчився, але відчуття майбутньої перевірки тягнеться по спині холодним ланцюжком.

— Ну що ж, — кажу я самій собі. — Знову магія, знову палац, знову хаос. Вранці я або покажу, що вмію, або знову стану приводом для Герцогині, щоб писати нові скарги.

Тож поки вечір ще м’яко падає на вулиці, я намагаюся підготувати себе: чаклувати не для гостей, не для гвардії, а просто для себе. Щоб ранком бути готовою зустріти не лише перевірку, а й новий виток хаосу в житті Аліси Верден.