Перший день. 2 частина

Коли Софія прибігла вдягнена у коротку чорну сукню, люди вже не танцювали, їли та кожен промовляв тост по колу. Софія сіла біля Каті та почала їсти салат, куштувати запечену буженину та смакувати дісно-перкельт (свинина тушкована з червоним перцем) з домашнім традиційним гарніром торгоня. Софія також насолоджувалась смаком галушок з маком. В цей час знову вийшла секретарка – Снігуронька, та промовила:

- Вже й досі їсти, треба трохи відпочити та запрошую прийняти участь у конкурсах.

Софія почала дивитись та шукати очима Кирила чи Максима. Максима вона ніде не бачила, а ось Кирила дівчата витягли взяти участь в змаганнях, також на «сцену» вийшла Жанна та багато людей, кого Софія не знала. До їх частини стола підійшла секретарка та почала вмовляти:

- Від вас теж потрібен учасник. Бачите, навіть бос Кирил приймає участь. Це буде цікаво. Катя, хтось, йдемо!

- Ні, я вже застарий для цього, нехай молодь йде, - відповів літній знайомий Софії Михайло Петрович.

- Мені й тут непогано, грайте без нас. Ми будемо вболівати, - відповіла Катя, яка не дуже полюбляла бути у центрі увазі, а також приймати участь у конкурсах.

Ніхто не бажав йти, секретарка, як прокурор стояла біля них та чекала учасника.

- Та нехай від нас буде Софія, - відповіла Катя, та випхнула Софію до центру зала.

Софія трохи зніяковіла. Та коли усі почали розбиватися по парам, вона оніміла, бо не знала що їй робити. Хтось доторкнувся до її  спини, вона обернулась та побачила хлопця, який з надією дивився на неї, бо в нього крім Софії вже не було пари. Хлопець був дуже міцним, великим. В нього не було новорічної маски, тому Софія могла побачити його великі карі очі, на його голові був головний убір вікінга з рогами. Міцною статурою та з рогатим шоломом він дійсно нагадував вікінга, але доброзичливого. Софії він нагадав привабливого ведмедика чи Альберта Бреннана з фільму «Метод Хітча».

Софія подивилась навкруги, та побачила, що Кирил був у парі з Жанною.

Снігуронька зраділа, що усім вистачило пари та промовила:

- Потрібно швидко надути повітряну кульку, яку я вам видала.

Хлопець-вікінг почав дути, надувати зелену повітряну кульку. Хтось подув дуже сильно та кулька лопнула. Ці пари покидали "сцену".

- Давай,  в тебе усе вийде, - вболівала та підбадьорювала Софія свого напарника.

Після цього конкурсу залишилось шість пар. Кирил надув синю повітряну кульку першим, а вікінг другим. Софія була дуже задоволена.

- Це ще не все, - далі почала говорити секретарка. – Треба затиснути повітряну кульку між парою, чоловіком та жінкою, та треба її лопнути.

Вікінг поклав між ними зелену кульку, та схопив Софію за талію, Софія трохи обійняла його. Вікінг почав давити кульку та притискатися до Софії, а вона чомусь завмерла та нічого не робила. Вікінг трохи здивувався, але йому дуже кортіло виграти, тому він сильно притяг до себе Софію, кулька луснула та Софія опинилась у його теплих обіймах.

 - Ти чого, -  прошепотів їй вікінг на вухо.

- Я дуже лякаюсь, коли лопаються повітряні кульки, - ледве відповіла Софія, перелякана шумом від кульки.

Хлопець відпустив Софію, та якось тепло подивився на неї.

- Це ще не все, - промовила Снігуронька. – В нас є два переможця, дві пари. Переможцем стане той, хто краще виконає пісню.

Софія подивилась, хто ж ці два переможця, виявилось, що це вона з вікінгом та Кирил та Жанна. Кирил та Жанна щось поміркували, та вирішили, що буде співати Кирил.

Кирил взяв мікрофон та почав дуже гарно співати, що аж душу зачіпало:

- Біль, заповзає в душу темним змієм
Я, з ним зміритися мушу та не вмію
Як, забути очі що пронизують мене
І стан дівочий наче диво неземне
Її краса у мить затьмарює думки
Я б все віддав, щоб доторкнутись до руки
Так! Я б все віддав, щоб цілувати ті вуста.

Кирил, коли співав спочатку дивився на Жанну, яка аж розквітла під його поглядом, потім Кирил дивився у зал, та усі дівчата милувалися їм, а потім у фіналі він дивився на Софію, та їй спало на думку, що він спеціально співає цю пісню для неї.

Коли бос закінчив співати, то були довгі бурні овації. Потім мікрофон взяв вікінг та спробував співати:

- Мрій, ріка несе мене в країну небуття
Яким нестриманим буває почуття
О небеса! У чому дух мій завинив?

Але під кінець закашлявся та розгубився. Пісню він так й не завершив. Софія дуже бажала виграти та підтримати цього чудного хлопця, крім того вона добряче випила, тому забрала у нього з рук мікрофон, та дивлячись йому у вічі заспівала. Немов це так було задумано заздалегідь:

- Я до тебе прийду, зупинюся в покорі,

Тільки ти не питай, не хвилюй,

Намалюй мені ніч, коли падають зорі,

Намалюй я прошу, намалюй.

Намалюй мені ніч, що зове і шепоче

Найдивніші слова, найпалкіші слова,

В гамі барв піднеси славу тихої ночі.

Співробітникам «Ірбіс» сподобався цей дует також, та вони почали аплодувати.