Перший день

Софія дивилась у вікно купе та її вражала краса смереково-букових лісів.

Вони приїхали до Мукачева рано вранці. Хтось фоткався на станції, а потім автобусом їх повезли до маленького гарного ресторану, де вони поснідали омлетом з грибами та закарпатським чаєм. В усіх був чудовий настрій та вони пішли пішки по вулицях Мукачева.  На центральній площі міста Софія побачила пам`ятник сажотрусу. Екскурсовод розповіла, що пам`ятник змальовує зовнішність Берталона Товта, який більше 50 років працював сажотрусом в Мукачеві. Виготовлений він із бронзи, а висота сягає зросту дорослої людини.

Дівчата почали фоткатися біля цього пам’ятника. Навіть, Софія не витримала, та зробила селфі та доторкнулась до ґудзика сажотруса, щоб загадати бажання. Екскурсовод усіх запевнила, що загадане бажання обов`язково збудеться.

Потім на автобусі вони поїхали в село Іза. Біля гірської річки було велике місце, де продавали різні закарпатські сувеніри. Там було багато виробів із лози, дерева та кераміки. Софії все так сподобалося. Вона приміряла Закарпатський білий хутряний жилет з овчини. Облямівка у нього була з білого хутра. Софія покрутилася біля дзеркала, вона виглядала, як Снігуронька та була дуже щасливою. Софія вперше відчула себе красивою та вирішила придбати гарну річ. Кожен щось купив собі до душі.

Після цього їх повезли на сироварню, де вони дегустували різні сири, які виробляли працівники із молока закарпатських корів. Софія радісно розглядала виробництво та ласувала сирами. Вона очікувала на ще щось цікаве, та не помилилась. Їх відвезли до села Королево, де було розташовано завод, який виробляв вина. Їм провели екскурсію, а потім посадили за великий стіл, де розповіли про кожне вино, та як дегустувати коньяк. Їм подавали 7 різних сортів вин, а потім три види коньяку. Несподівано Софії сподобався останній коньяк з присмаком чорносливу "Королівський замок", та коли їх завели у невеличкий магазин від заводу, то Софія купила три пляшки "Королівський замок". Одну пляшку вона придбала для батьків на Новий рік.

Після дегустації вони знов кудись їхали, дехто спав, було дуже тихо. В Софії задзвонив смартфон. «Хто ж мені дзвонить у суботу?» - подумала вона, а коли подивилась, то побачила номер своєї керівниці Ірини. «Треба було вимкнути мобільний», - подумала Софія, але тихо промовила в трубку:

- Ало!

- Софія, виходь на роботу. Це терміново.

- В мене ж п’ять робочих днів,  - пошепки відповіла Софія, щоб не розбудити людей, які спали.

- Ти тут необхідна. Треба зробити макет, - промовила Ірина.

- Я у батьків, доїхати не можу, - відповіла Софія, та вимкнула смартфон. Все одне вона нічого не могла зробити.

«Треба ж дзвонити у вихідний день», - подумала Софія, придивляючись чи ніхто не чув її розмови. Тут Софія побачила Кирила, який дивися з цікавістю на неї зі свого першого місця.

Коли їх привезли до замку в снігу, то Софія подумала, що їх знову чекає екскурсія. Але виявилося, що це був готель. Вони з Катею заселились у приємний номер на двох з окремими ліжками.

Cофію вразив унікальний інтер'єр готелю, який переносив її у романтичну атмосферу затишного Середньовічного замку.

На землі та деревах лежав білий сніг. Спів птахів, чисте повітря, гірські ландшафти, умиротворення та спокій цієї тихої місцевості далеко від міської суєти відразу налаштували їх на відпочинок.

Катя розповіла, що о сьомій годині буде святкова вечеря.

Софія причепурилась, та вони з Катею пішли до ресторану. Ресторан – це було щось. Ззовні ресторан був побудований із дерева, великі балки, дерев'яна підлога та великі довгі дерев'яні лавки. Софії здалось, що навіть пахне справжнім деревом, це якось заспокоювало. Це було схоже на колибу, а інтер’єр нагадував мисливський будинок. На стінах висіли картини та були розвішані мисливські трофеї. В каміні палало полум’я. На столах вже було багато їжі: різноманітні салати, горщики з м'ясом по закарпатськи з грибами, качка запечена з яблуками, щука фарширована, ситна і поживна мамалига з бринзою та шкварками, страви, приготовані за особливими рецептами на мангалі, Лоці по закарпатськи, форель запечена у фользі, та багато іншого. Усі співробітники були у новорічних костюмах чи новорічних масках, це були снігуроньки, феї, пірати. Катя вдяглася в біло –сріблясту сукню та на обличчя нанесла блискітки  навколо очей за допомоги Софії. Катя виглядала, як Снігова королева. Секретарка боса Кирила була вдягнена у костюм Снігуроньки, а якась пані вдягла рожеву сукню схоже від іспанської дизайнерки Matilde Cano. На руках були золоті браслети, а в вухах були довгі вишукані сережки. На голові був обруч з камінням та стразами. В руках у неї була паличка, схоже вона зображала фею.

Коли усі сіли, то бос Кирил встав та промовив тост:

- Вітаю усіх! Напередодні Нового року всі підбивають підсумки, роблять висновки, будують плани на майбутній рік.
Подивіться, скільки вогників горить на нашій новорічній ялинці.  Давайте вип’ємо за те, щоб у Новому році в нас було стільки ж гарних  та радісних подій!

Вип'ємо за те, щоб Новий Рік приніс нам справжнє багатство!