Другий день

Софія прокинулась близько десятої години. Каті вже не було в номері. Софія спустилась до ресторану, де був шведській стіл. Сніданок подали, як європейський, так й закарпатський. Було багато солодощів. Софія спочатку бажала узяти усе, але потім вирішила поснідати вівсянкою, йогуртом з фруктами. Вона сиділа одна у ресторані та пила чорний чай. "Де усі?" –  міркувала Софія. Після сніданку вона роздивлялась ресторан, а потім картини, які висіли на стінах замку-готелю. Хлопець на ресепшені був такий ввічливий, тому Софія запитала:

- Я тут з групою відпочиваю. Не знаєте де усі поділись?

- Так вони після сніданку поїхали до села Синяк кататися на лижах.

Софія трохи засмутилась, а потім згадала, що вона ж не працює в "Ірбіс". Тобто в неї є вільний час на себе. Та Софія із задоволенням пішла до басейну.

У басейні стояв гомін та летіли бризки. Дівчата в бікіні та чоловіки, а також дітлахи плавали у доволі просторому критому теплому басейні. Софія підійшла до найближчого шезлонгу та сіла.

- Привіт, Софіє! – окликнув її Кирил, він з'явився з басейну.

Він був чарівним. Його тіло блищало від крапель води. Кирил був схожий статурою на грецького бога з темним волоссям. Вони спілкувались та веселились.

- Чому б тобі не поплавати? – запропонував Кирил.

Софія зупинила свій погляд на його золотому ланцюгу, який Кирил носив на шиї, потім вона відповіла:

- Я теж збиралась поплавати.

- Я вважаю, що ти виглядаєш неперевершено, - промовив лагідно Кирил до неї.

Тепла посмішка з'явилась на обличчі Софії.

- Я гадала, що ти не помітиш, - відповіла Софія, коли вони плавали в басейні.

Кирил плив поруч з нею, а потім пірнув та зник. Софія трохи за панікувала, але хтось постукав її по спині. Вона обернулась та побачила посміхаючого Кирила. На протязі півгодини вони змагались у швидкості, пірнали та хихотали. Потім Кирил знайшов десь м’яч та вони почали грати в м’яча.

Несподівано Катя прийшла до басейну з невідомою дівчиною та вигукнула:

- Софія, ось де ти. А я тебе усюди шукаю.

Але вона замовкла на другій фразі, побачив поруч з нею боса Кирила.

Кирил побачивши їх, весело вигукнув:

- Дівчата, приєднуйтесь до нас.

Катя та її знайома поплили до них, та вони вже в чотирьох грали в м’яча у воді. Кирил іноді щось казав веселе, та дівчата сміялись. Після ще одного пасу м’ячем, Кирил закінчив гру та коли усі вийшли з води впевнено сказав:

- Дівчата, через те, що вас забули у готелі, та не повезли кататися на лижах, я пропоную кожній узяти для себе СПА-процедуру за мій рахунок.

Катя та інша дівчина весело побігли, вони вигукували, що давно бажали відвідати соляну кімнату. Софія трохи затрималась, Кирил підійшов до неї та промовив:

- Щось не виходить побути на самоті. Може даси мені свій номер мобільного?

Софія з радістю назвала свій номер смартфону, який Кирил швидко записав на свій коштовний айфон.

Софія вирішила, що до соляної кімнати вона не піде, а краще буде ніжитися у теплій ванні.

- Ваша ванна з аромомаслами вже готова, - промовила дівчина, яка була вдягнена в уніформу готелю.

Духмяна ванна з пелюстками троянд змила з неї залишки хвилювань та втому, яка накопилась за цілий рік. Софія  була в захваті від ароматів, теплої води та лагідного гідромасажу усього тіла.

**

Після Спа процедур дівчата зустрілись у ресторані, та пили карпатський чай з лісових трав. Вони весело ділились своїми враженнями від побаченого. Але через деякий час, десь о другій, до них підійшла Жанна та сердито промовила:

- Через півгодини ми їдемо до замку Паланок та будемо обідати. Хто погано чує, повторюю, швидко збирайтесь та мерщій до автобусу.

Жанна обернулась та швидко пішла від них.

- Мабуть, вони вже приїхали з села Сіняк, - промовила Катя.

Дівчата закінчили свою файну розмову та пішли збиратися. Автобус повіз усіх до Мукачева. Замок Паланок знаходився на високій горі, Катя та Софія йшли до замку та промовляли одна до одної: «Коли вже закінчаться ці сходинки?».

Чернець-літописець зустрів їх біля воріт замку Паланок. Він тримав факел та провів екскурсію, розповідав історію одного із наймогутніших замків Європи, про Княжу кімнату, яка є  унікальною експозицією, та присвячена роду Ракоці та королям Угорщини.

Потім на подвір’ї замку їх зустріли хлопці та дівчата, які були вдягнені у теплий гарний середньовічний одяг з дивними капелюхами. Дівчата були у файних довгих сукнях, які складались з декількох суконь, та на яких було багато дрібних «срібних» ґудзиків. Музики грали якусь запальну мелодію, під яку хотілось танцювати. Дівчата запросили бажаючих у коло. Софія теж не втрималась та пішла танцювати. Вони тримались за руки, та повторювали рухи за дівчатами у середньовічних сукнях. Було дуже весело, файна мелодія, незвичні рухи та танець, коли танцюючи рухались по колу то в один бік, а потім в інший. Хтось із хлопців з «Ірбіса» знімав це на свій смартфон. Софія помітила серед музикантів, які були також вдягнені у середньовічні костюми, барабанщика та хлопця, який грав на волинці. Коли закінчився танець усі раділи та ніяк не могли відійти від захопливої події. Але потім було ще цікавіше. Перед ними хлопці, які були одягнені як лицарі, стали битися на справжніх мечах. Софія із великою цікавістю споглядала, як вони наносять удари мечем та захищаються щитом. Це було дуже красиво і захоплююче. Після цього доки на вогні смажили кабанчика, кожен мав нагоду спробувати вдарити мечем чи попасти з лука у мішок, який висів на мотузці.