Розмова

Гроші були потрібні, тому Софія вирішила, що треба погодитися на пропозицію подруги. Тим більше Катя обіцяла їй моральну підтримку. Десь близько восьмої години вечора Софія стояла біля входу в величезну будівлю – офісу корпорації "Ірбіс". Через декілька хвилин до неї вийшла Катя у діловому костюмі, та промовила: "Пішли, я проведу тебе через охорону".

Софія зніяковіла, а потім запитала:

- А чому ми йдемо до тебе в офіс? Ти ж обіцяла дати гроші за танці, та я б пішла. Я ж погодилась.

Катя вела її коридорами, та сказала:

- Вийшло не зовсім так, як хотіла. Кирил забажав особисто тобі дати гроші. Я сподіваюсь, що він тебе не обдурить та не дасть менше. Кирил – це головний бос усієї компанії, він усе контролює. Коли спілкуємося між собою у фірмі, ми усі звертаємося лише по імені. Тому я – Катя, ти – Софія, бос – Кирил. Він вважає, що так демократично. Запам'ятай, мій бос іноді дуже щедрий, а іноді жаднюга. Тому коли він скаже тобі ціну за два танці, то ти мовчиш та спокійно реагуєш. Якщо буде більше, то будь ласка не роби здивоване обличчя та не починай щось говорити, я знаю, ти це вмієш. Бо, коли це ти зробиш, він ціну збиває навпіл, або більше та ти працюєш за мінімальні гроші. Він вважає, що навіщо платити більше, якщо людина згодна працювати за такі гроші. Я таке вже бачила, якщо ціна буде менша, не хвилюйся, я сама поведу розмову. І пам’ятай, ти дуже відома танцівниця східних танців, переможниця іноземних конкурсів.

- Я хто? – прошепотіла Софія.

- Я вже багато розповіла босу стосовно відомої танцівниці, яка погодилась танцювати, але ще міркує. Тому він забажав поспілкуватися з тобою особисто. Я ж сподівалась, що в нас буде хтось відомий, а я нікого не знайшла, усі були зайняті. Тому замість них танцювати будеш ти. Та не хвилюйся. Він же погодився, посидиш, посміхнешся іноді та візьмеш свої гроші, а потім я тебе чекаю на нашому святі.

- Добре, - відповіла схвильована Софія.

Вона подивилась на себе, та видохнула. Катя наказала їй вдягти щось гарне. Софія вже була вдома після роботи, та знайшла лише маленьку чорну сукню, яка прикривала лише її п’яту точку, також вона вдягла чорні довгі чобота до коліна, та тонкі прозорі панчохи. Вона вдягла довгу дублянку, яка закривала ноги, та сподівалась, що вона не замерзне, бо вже була люта зима та лежав сніг на землі.

Софія трохи подумала. Їй так захотілося щось змінити у житті, їй набридла рутина в офісі й в особистому житті, їй так захотілося свята, адреналіну та танцювати, як Мата Харі.

Секретарка запросила їх до кабінету головного боса Кирила. Дублянку Софії вона поклала на стілець. 

Дівчата зайшли до кабінету боса.

Його офіс був просторим та сучасним, кожен предмет меблів був функціональним, коректним та зручним. Будівля компанії усередині виглядала незворушно чисто та елегантно вишукано.

Кирил встав та привітався:

- Кирил. Приємно бачити. 

- Софія, - відповіла вона та грайливо посміхнулась.

В неї щось "обірвалось", а у животі немов метелики літали. Кирил був привабливим та мав темне волосся. Кирил був широкоплечий. На ньому був прегарний пошитий темний дорогий костюм, біла сорочка та гарна краватка.

- Які нас очікують танці? Та скільки Ви вже танцюєте? – запитав Кирил, коли усі сіли.

- Це будуть грайливий танець з вуаллю та танець з тростиною під східну музику. Я танцюю босоніж, я сподіваюсь там вистачить місця для танцю.

Кирил мовчав, розглядав Софію, а потім приємно посміхнувся, швидко написав ціну на маленькому папірці, та промовив:

- Так, вистачить місця.  Така ціна, сподіваюсь Вас влаштуює?

- Так, - спокійно відповіла Софія, начебто це дрібні гроші.

Насправді, Софія й не очікувала таких грошей. Вона сподівалась на 1500 грн або 2000 грн.

Кирил простягнув їй гроші, та руки Софії та Кирила стикнулися. Якесь тепло пробігло між ними, немов заряд блискавки. Кирил ще трохи тримав руку Софії у своїх долонях. 

А потім відпустив, та почав проводжати гостей до двері. Коли Софія та Катя вже виходили, Кирил сказав:

- На нашому Новорічному святі буде тридцять найкращих робітників з усієї компанії. Вечірка буде у гарному готелі на Закарпатті. Долучайтесь.

Та потім закрив двері, це було добре, бо він не побачив, що Софія відкрила рота. Катя зраділа та вигукнула:

- Новий Рік на Закарпатті - це чудово!

Схопила за руку Софію, та повела її на вулицю, щоб Софія чогось не промовила.

Кирилу сподобалось те, що він побачив. Тендітна білявка з довгим волоссям. Про об'єднання колективу та нагородження співробітників йому вже давно говорила Жанна – керівник відділу кадрів. Кирил посміхнувся, зрозумів, що прийняв вірне рішення щодо вечірки та тім-білдінгу на Закарпатті.

Було багато роботи, тому Софія з головою пірнула у роботу. Софія подивилась, знову ще один календар з щуром. Вона трохи подумала, посміхнулось чомусь, та почала фотоартити (збирати малюнок з фотографій).  Рік Щура принесе гроші, то нехай гроші будуть на малюнку. Так вийшов долар, потім зліва з'явився щур з золотим цепом та смартфоном, немов діловий бізнесмен. На баксі Софія написала: "Мишебакс", а на іншому боці зробила календар. Так, непогано. Софія подивилась на часи, вже близько трьох, а вона ще не обідала. Софія вирішила трохи перепочити та випити запашної кави. На першому поверсі біля кав'ярні нікого не було, тому вона спокійно пили смаковиту каву та її думки кудись полетіли. Кирил їй сподобався. Побачив Кирила, ще тоді в офісі, Софія відчула якесь тяжіння до нього. Останні дні його обличчя знову та знову з'являлось в її голові. Софія мріяла доторкнутися до його темного волосся, відчути тепло губ. Софії було цікаво, що ховається під зовнішністю холоднокровного підприємця. Кирил був дуже привабливий, схоже такого красивого чоловіка Софія ще не зустрічала. ЇЇ думки хтось перервав, коли привітався з нею. Софія обернулась, біля неї стояв Максим з кавою у руці, та запитав: