Молода дівчина Софія сиділа за своїм робочим столом та з тугою дивилася у вікно. Скоро Новий рік, але на серці не було свята, чомусь було сумно. Настав вечір та робочий день підійшов до кінця. Її батьки кликали до себе на Новий Рік. Це була сімейна традиція, вечеря з рідними батьками та братом. Софії було 26 років, а вона ще була молодшим дизайнером в компанії "Сяйво". Керівником в неї була трохи старше за неї дівчина з темним довгим волоссям, та вередливим характером. Коли Софія прийшла до компанії "Сяйво", їй обіцяли дати посаду дизайнера після випробувального терміну, але минуло три роки, а вона лише молодший дизайнер, чи помічник Ірини. Ірина скидала на неї багато роботи, та свою іноді теж. Але коли доходило до розмов з директором фірми Романом Володимировичем, то Ірина завжди грайливо відповідала, що це усе вона зробила, та це її надзвичайний дизайн сподобався замовнику в котрий раз. Білявка з довгим волоссям мала привертати на себе увагу, але чомусь Софію мало хто помічав. Але завдання усі полюбляли давати, окрім її роботи. Навіть головна бухгалтерка відправляла Софію купити їй в кафе вафлі, бо в неї дуже хворі ноги. В Софії чомусь німіло усе, та вона ніяк не могла відмовити бухгалтерці та послати її кудись, куди вона посилала лише у своїх думках. Софії дуже хотілось підвищення, та вона робила усе добре та намагалась не сваритися, щоб отримати посаду дизайнера. Малювати в неї виходило добре, замовникам дуже подобалось, але вона так і залишалась на цієї посаді з невеликою заробітною платою. А гроші їй зараз були дуже потрібні.
Софія дивилась на білий сніг за вікном та міркувала стосовно однієї пропозиції: «Погодитися чи ні? Але зараз так бракує грошей. Танцювати за гроші для незнайомих людей – це якось дико. Ось дівчата танцюють та нічого. Хтось Снігуркою підробляє, я чомусь соромлюсь виступати перед натовпом. Треба усе обміркувати та надати відповідь вже сьогодні. Грошей не вистачає зовсім, але так б не хотілось благати допомоги у родичів. Я їм кожен час розповідаю, що зможу сама, а виходить щось інше. Мені, навіть, далека родичка дала наглядати за своєю квартирою, доки вона живе з онуком в Італії. Вже три роки минуло. Маленька квартира під самим Києвом, година, щоб доїхати на роботу на маршрутці. Так погодитися чи ні? Я ж буду лише в костюмі танцівниці східних танців живота (belly dance). А яка гарна довга синя волошкова спідниця з поясом, який файно вишитий бісером та стразами, паєтками, обрамлений срібним шнуром у вигляді чарівної квітки. Усе це грає світом у ввечері та надає дивної мелодії, коли рухаєшся. Ліф та пояс виглядають дуже романтично. Але треба мати хоробрість, щоб танцювати серед інших людей, а не тільки в танцшколі». Усе почалось два тижні тому.
#11239 в Любовні романи
#2775 в Короткий любовний роман
#2525 в Жіночий роман
Відредаговано: 30.11.2019