Розділ 2

– Це один з найважливіших наших підрозділів. – Лала відчинила двері й Настя побачила велику кімнату, в якій було багато іграшок, тут були поштовики, які одягнені в зелені комбінезони з білими манжетами. Вони сиділи на робочих місцях та кожний робив іграшки, а потім кидали їх вверх. Всі іграшки кружляли у повітрі, це було щось дивовижне, адже вони рухалися у повітряній, кольоровій стрічці, а потім вони сортувалися й розкидувалися по коробках. Інші поштовики пакували посилки в різдвяне пакування та клали окремо на величезну купу. Настя дивилася на все із захопленням, очі блукали по приміщенню, яке прикрашене магічними вогниками та цукерками.

– Це що коробки Нової пошти? – дівчинка підійшла ближче, де лежало пакування та побачила знайомий логотип такий вона бачила на роботі у мами.

– Так, ми кладемо подарунки в їхнє пакування, а вночі переносимо відправлення на склад у відділення, що знаходиться над нами. Таким чином вони не помічають, що ми підклали ці посилки й потім їх доставляють дітям по всій Україні. – Лала захопливо розповідала про все, вона любить свою роботу, це видно неозброєним оком. 

– А як ви вносите в систему ці посилки? Я не дуже розбираюся в цьому та на роботі у мами я бачила, що вони сканують штрих-коди й посилка підтягується в систему. Де ви берете маркування? – вона поглянула на поштовика, їй було дуже цікаво знати як все це відбувається, адже на роботі в Олени вона більшість часу сиділа в кабінеті й не було часу побачити всі процеси.

– Все дуже просто. – Лала підняла голову вище. – Ми змайстрували пристрій, який друкує маркування. Етикетки також виготовляє наш цех, в іншому підрозділі. Всі наші системи ідентичні до систем, які наявні у відділеннях Нової пошти. Інший підрозділ поштовиків, який займається сортуванням листів - створює накладні, друкує маркування та клеїть його на пакування, а потім посилки кладуть в контейнери, які ми доставляємо ліфтом до складу відділення. Наші айтішники підключилися до систем логістичної компанії та вносять всі посилки в систему скануючи їх. Таким чином ми залишаємося непоміченими. Всі доставки здійснюються виключно на адреси, які були вказані у листах. – сказала Лала та потягнула Настю до іншого приміщення. – А зараз я покажу наш сортувальний термінал листів.

– Хіба компанія не помічає фінансової недостачі? Адже якщо вона доставляє таку кількість посилок, то за підрахунками вони б помітили, що коштів менше ніж мало б бути за такою кількістю посилок. – дівчинка не розуміла як таке не могли не помітити, в цеху вона побачила велику кількість подарунків, отже посилок дуже багато.

– Ми духи Різдва, для нас немає нічого неможливого. Кожна справа має винагороджуватися. Трішки магії й в компанії на рахунках з'являються кошти. Співробітники виконують велику роботу доставляючи посилки, ми розуміємо, що вони витрачають свої ресурси на доставку, тому ми зараховуємо кошти. Якби ми цього не робили, то компанія б збанкрутіла й тобі б ми втратили цінний ресурс, який би не дозволив доставляти посилки дітям. Для нас гроші не несуть жодної цінності, а наша магія дозволяє творити все, що тільки забажаємо. Ну майже все. – додала Лала. – А ось і сортувальний термінал! – вигукнула поштовик підстрибнувши від радощів. – Це наша гордість.

Зайшовши в середину Настя охнула від несподіванки. В повітряній стрічці з великою швидкістю рухалися листи, одні потрапляли в червоний бар'єр з надписом "Пустуни", інші листи потрапляли в огороджений зелений бар'єр "Слухняні".

– Кексику, чому ти не за робочим місцем? – Лала вигукнула до поштовика, який об'їдався солодощами. Він обернувся та схопивши льодяник нехотя пішов за стійку, яка сяяла малиновим сяйвом. – Зараз Кексик покаже, як відбувається запуск сортувального термінала листів. – після її слів поштовик взяв картку та вставив в отвір й стрічка з листами зупинилася.

– Моя карта запускає та зупиняє сортування. Тільки я можу керувати термінальною стрічкою. – відповів Кексик облизуючи цукерку.

– Після сортування всі дані дітей, які знаходяться в зоні "Слухняні" потрапляють у системи розподілу подарунків. Термінал відсканує їхні прохання та виводить на екран подарунки, які вони побажали. Після цього дана інформація передається в цех, де виготовляють іграшки, а далі ти вже бачила, що роблять.

– Неймовірно. – Настя із захопленням ловила кожне слово Лали.

– Ходімо покажу, як це працює. А ти, Кексику, продовжуй працювати. Годі їсти солодощі. – вона взяла дівчинку за руку та повела в бік сусідньої кімнати. Тим часом Кексик відволікся та випадково вставив в отвір цукерку, а картку гризнув й зрозумів, що тут щось не так. Адже термінал почав мерехтіти й загорівся червоним сяйвом.

– Ой, лишенько! – він схопився за голову та намагався дістати цукерку, проте було пізно. Термінал різко запустився й всі листи почали стрімко прямувати в бар'єр "Пустуни". 

Лала й Настя обернулися на крики Кексика й швидко підбігли до нього.

– Кексику, що ти накоїв? – поштовик сполохано поглянула на листи, які прямували за одним напрямком. – Треба негайно спинити сортування!

– Я не можу вимкнути! – крикнув Кексик намагаючись виправити все.

Настя почала оглядати все навколо й побачила магічний провід, який з'єднувався з терміналом й підбігши до нього висмикнула. Термінал зупинився.

– О ні! Велика частина листів від слухняних дітей потрапила до списку "Пустуни". Що ж робити? 

– Дістаньте з цього бар'єра листи та відсортуйте заново, коли полагодите термінал. – промовила Настя не розуміючи такої паніки.