Розділ 1

– Катю, привіт, що там у тебе?

– Ми зробили кілька варіантів презентації продукту, досі не можемо визначитися, що обрати. Хочемо почути твою думку й аж тоді показувати замовнику,– промовила керівниця відділу маркетингу, а за сумісництвом найкраща подруга Аніти.

– Добре. Збери всіх у конференц-залі, буду за кілька хвилин,– промовила дівчина й покрокувала далі, на ходу запитуючи в колег, як просуваються справи.

Того дня в Аніти Криволапко було кілька важливих зустрічей і перша починалася вже за годину, тож знала, що варто розібратися з усіма справами, що накопичилися за цей короткий проміжок часу.

Аж тут вона раптом побачила власницю компанії, яка не те що ніколи не приходила так рано, але ще й два дні підряд… Щось було явно не так.

– Таню, розповідай,- промовила, обіймаючи її.

*****************************************************************************************************

Через 2 роки

*****************************************************************************************************Аніта сиділа на ліжку та щось натхненно друкувала, ритмічно постукуючи клавішами ноутбука. Мабуть, писала якусь нову книгу, адже останню завершила публікувати минулого тижня.

Це була її така собі віддушина, можливість хоча б щось контролювати. А цього їй вкрай як не вистачало, адже після банкрутства компанії, де вона працювала, Аніта більше не змогла влаштуватися на колишню посаду та й взагалі у своєму секторі. Як-не-як, а криза в країні у зв’язку з пандемією, значно вплинула на сектори бізнесу та економіки.

Добре, що вона хоча б випадково натрапила на цю платформу, а то й зовсім би могла збожеволіти. Нестача спілкування лякала навіть саму Аніту, не кажучи вже про давніх, але справжніх друзів, що досі намагалися хоча б якось достукатися до дівчини.

Проте вона їх не слухала. Вже не могла. Їй було досить і тих слів, яких встигла наслухатися ще під час роботи в компанії та в перші місяці після звільнення. Такого вона від них не чекала й не змогла пробачити.

Тож Аніта повністю присвятила себе книгам. А заразом змогла познайомитися з багатьма чудовими авторами та цілими днями не покидала платформи. Там було так легко, цікаво. Якщо хотіла, то могла почитати книги будь-якого жанру, прокоментувати якусь із них або чийсь блог та написати й опублікувати власні. А згодом бачила реакцію читачів й аж серце завмирало, коли читала чиїсь відгуки про свої твори.

Це було своєрідним ритуалом. Щоранку прокидатися та готувати сніданок, читаючи, потім писати чергову книгу, тоді знову щоденна рутина, після якої вона не забувала про чарівну платформу, де могла втілити всі свої мрії та бажання. Звісно, у книгах, але Аніті й цього було достатньо.

Саме так, було. Нові проблеми, що приходили так часто, як і лунали сирени, принесли давно забуте відчуття апатії й тоді буденність накрила Аніту з головою. Їй було байдуже на цілий всесвіт, а про власне життя навіть на думку не спало хоча б трішки похвилюватися. Тоді вона остаточно закрилася від усіх і всього. Навіть платформа не змогла допомогти.

Минали дні. Аніта так і не змогла взяти себе в руки. Страшенна апатія минула, проте вона досі не написала ні слова. Здавалося, наче всі слова покинули її, залишаючи по собі лише пустоту. Ту пустоту, яку неможливо було заповнити.

Спершу Аніта ще намагалася, але тоді знову здалася, віддаючи себе на поталу невідомості. Якби хтось сказав, що вона так зробить, кілька років тому, то не повірила б. Проте тепер її сприйняття світу було зовсім іншим.

Звісно, це також було тимчасовим доти, поки один сон не змінив все. Історія, що прийшла тоді, не змогла залишити її байдужою та не відпускала, поки перші слова не з’явилися на папері. За ними були ще і ще, а отямилася Аніта тільки тоді, коли вже завершувала писати одинадцяту сторінку.

Новинка подарувала їй таке давно забуте відчуття ейфорії, яке неможливо було сплутати ні з чим. А герої книги стали її найкращими друзями. З ними вона сміялася й плакала, потрапляла у всілякі неприємності й виплутувалася з них. Пригоди захоплювали Аніту настільки, що не чула й не бачила нічого окрім монітора комп’ютера.

Але життя завжди підносить свої сюрпризи й не оминає навіть таких відлюдьків, як Аніта. Що ж чекатиме на неї? Чи зможе вона виплутатися з ситуації у якій опиниться вже зовсім скоро?