Глава 65. Усі отримали по заслугах і замість епілогу.

Удома трійнята застали дядька з його дівчиною. Дівчина була справді милою, а якби вона зараз була в обороті, то нервово і зло смикала хвостом. Зараз пофиркувала, коли Анрес її заспокоював і просив так не злитися.

— Щось пики у вас кислі, — зауважив дядько.

— У вас теж не радісні, — буркнув Майкл і підхопив старшого синочка на руки.

— На Арішу напасти намагалися, ментальним арканом.

— Не намагалися, а напали. Я вирішила перевірити, що за псих. Ось тепер думаю, він мене засудить за те, що я йому пику розполосовала чи ні?

— Давно це було? — запитав Мірл насторожено.

— Менше години минуло.

Мій коханий показав проекцію колекціонера.

— Він?

— Так, ви його пасете? — здогадалася дівчина

— Можна і так сказати. Він колекціонує рідкісні види перевертнів, точніше їхні шкури.

Анрес вилаявся одними губами, бо дітвора підтягнулася послухати. Мірл підхопив племінницю і сказав рідним.

— Ось цю кнопу потрібно стерегти, вона у нас вельми рідкісного виду.

— Але вона ж дитина! — розлютилася Аріша.

— А він псих, — сказав Майкл обіймаючи вже трьох синів. — І Мая стала світлішою волоссям. Діма, той копія тата і чорненький, а ось ти все більше стаєш блондинкою.

Мая обійняла дядька міцніше й уткнулася холодним носом у шию. Діма підійшов і посмикав Мірла за штани.

— Мене теж обійняти.

Мірл усміхнувся і підхопив другу дитину на руки.

— У тебе телефон світиться, — сказав Анрес — Лія дзвонить.

— Вибачте діти, потрібно відповісти.

Поставив обох на підлогу і зрозумів, що не надіслав копію запису.

— Вибач, зараз перешлю.

— Тоді вже відразу мені, — сказав Дін, з'явившись у кадрі. — Мені вже все й так розповіли й показали. Запис потрібен сьогодні, завтра на ранок домовився на аудієнцію.

— Оу, швидко ви.

— Я через дрібниці не турбую, а тільки коли зовсім жжж, ви зрозуміли.

— Так.

— Як моя донька?

— В академії, уроки робить. Загалом усе добре і треба Лео Торна попередити, що до нього спробують сунутися. Нехай злякає найманця, але не вб'є. Секунду, Міра повідомлення пише. О, до них уже не сунуться, а от лисенят з академії спробують виманити й Арішу теж.

— Очі видряпаю, — сказала войовничо дівчина.

Анрес дивився на неї з розчуленням і обіймав. Дін попрощався і перервав дзвінок.

— Що нам робити? — запитав Анрес — Адже він спробує знову мою кішечку зловити.

— Міра пише, нехай удома посидить і візьме кілька відгулів.

— Побудеш удома? — проворкував їй чоловік на вушко — Я можу теж пару вихідних узяти.

Кішечка мило почервоніла.

— Добре, — муркотнула вона.

— Мені навіть спокійніше буде, — сказала нарешті Наталя — Чи ви троє теж удома будете?

— Поки вдома, потім будемо цього слизького гада брати. Але тут підхід інший буде. Дін завтра буде вирішувати.

Уранці Дін із Лією прийшли на прийом до правителя. Він подивившись на цю пару і запитав:

— Коли ви приходите удвох, значить щось дуже серйозне. Що цього разу? Торгівля дітьми? Черговий будинок утіх з малюками?

— Колекціонер рідкісних видів.

Правитель навіть вирівнявся і з невірою подивився на них.

— Пам'ятаю про одного, той живих збирав для розведення. Цей такий самий?

— Ні, цей збирає трофеї у вигляді шкур, кігтів і зубів.

— Є запис? — запитав він, дивлячись на Лію.

— Міра записувала. Вона зламала ментальні пастки, я не ризикну зараз це повторити. Мені дорогий мій розум. Але я все перевірила і можу сказати, дівчинка записала достатньо. Але є один великий підступ. Побачите потім наприкінці запису і зрозумієте.

— Відчуваю заспокійливе вже можна одразу випити, — хмикнув правитель.

Дивлячись запис із колекціями хмурився і стискав руки. Коли побачив кімнату для оброблення, правитель схопився на ноги.

— Далі, будете дивитися?

— Так.

Лія запустила запис далі. Чоловік побачив будинок і де знаходиться вхід до колекції.

— Будинок знайомий... Що?! — вигукнув він і став швидко ходити, міряючи кабінет кроками. — Це він замовляв усі ці "трофеї"?!

— Почав його прадід, — сказала хрипло Лія.

— Я довіряв йому! Падла! — прохрипів правитель — Знищу його власними руками.

— Візьміть себе в руки, — тихо попросила Лія, — ваша донька поруч, молодша.

— Що?! — вигукнув чоловік тихо.

Лія показала на шафу. Правитель закотив очі і швидко взяв себе в руки. Відкривши шафу з документами, дістав із нижньої полиці дівчинку п'яти років.