Глава 63. Вступ до академії.

Ближче до іспитів в академії стала замислюватися, з ким буду жити в гуртожитку. Спробувала дізнатися у трійнят.

— Ми втрьох жили. Якщо знаєш із ким хочеш, можна домовитися з комендантом. Головне дізнатися, скільки дівчат буде в тебе на курсі.

— Уже знаю — я, Іза і Саша. З мого класу ще Стас, Семен, Бен, ну і трійця рудих, звісно.

— Тоді бери дівчаток під руки і після іспитів та зарахування одразу до коменданта жіночого гуртожитку і проси вам один блок із кімнат. У блоці зазвичай спільна вітальня і свій туалет із душем. Загалом зручно.

Пояснивши це Мірл пересадив мене до себе на коліна.

— Мірл, — шикнула йому мати, — дай їй поїсти, і на вас дітвора дивиться.

— Нехай дивляться, я просто пересадив Міру до себе на коліна. До речі, дядько дослухався до твоєї поради і познайомився з милою дівчиною, це його слова.

Кивнула, намагаючись сильно не відволікатися. Руки чоловіка гуляли під столом, гладячи мої ноги.

— Ти пам'ятаєш, що в тебе через тиждень іспити? — запитав Мірл, уткнувшись носом мені у волосся.

— Адже школа вже закінчилася, — здивувався Костик.

— У мене цього року більше іспитів, — сказала дитині, — спочатку випускні, які я вже склала, а тепер іспити для вступу в академію.

— Ти в дідуся будеш вчитися?

— Майже, у його колеги.

— Чому? — це вже до Тейліна запитання було.

— Тому що я вважаю за краще, щоб моїх рідних ганяв хтось інший. Я можу бути неадекватний у навантаженнях і покараннях. Після іспиту і заселення подумайте з дівчатками над облаштуванням свого блоку і обов'язково запас нейтралізатором. А то куратор вас трьох не врятує від хлопців.

Руки чоловіка напружилися і він втиснув мене в себе, ніби обіймаючи.

— Послаб хватку, я намагаюся поснідати.

Помітила, як рідні ховають усмішки. Мірл насилу розтиснув руки, але пересісти на вільний стілець не дав. А коли прийшов час іспитів він чомусь нервував більше за мене. Усі так дивувалися, чуючи моє нове прізвище. Майбутні одногрупники дивилися розчаровано, щойно бачили шлюбні татуювання. І не розуміли, що я в академії взагалі роблю. Відірвалася на практичному іспиті, всі одразу роти затулили і перестали мені радити сидіти вдома.

Ми з дівчатками склали іспити з найвищими балами. Магістр Ліндон навіть похвалив нас:

— Не очікував, не очікував. Нудно точно не буде, а ви дівчатка, з парою чи вільні?

— Зайняті.

Хлопчики одразу намалювалися поруч і кожен зі своєю дівчиною. Тільки я залишилася одна.

— Буде дуже цікавий курс. Ідіть заселяйтеся.

Ми одразу втекли в гуртожиток. Кожна трійка хлопців, теж попросили собі один блок як і ми. Нам видали постільну і форму. Ми одразу віднесли все у свої кімнати, збігали до бібліотеки і принесли комплекти книжок. Після цього в нас був ще майже місяць до початку навчання. Ми подивилися кімнати детальніше і зрозуміли, що в кожній кімнаті потрібні фіранки і бажано приліжкові килимки. Але це кожна принесе сама собі в кімнату. Після заселення повернулися додому, Мірл спіймав мене біля воріт академії. Друзі з ним привіталися і посміхнувшись пішли додому порталом.

— Я в тобі не сумнівався, але все одно переживав.

— Хлопчаки від чогось вирішили: раз я заміж вийшла, то й вчитися не повинна. Пожаліли на практичному іспиті. Блок кімнат нам дали спільний, — поцілувала чоловіка в губи.

— Вітаю молодята, — сказав Ліндон. — І як ти її тільки відпускаєш від себе.

— Доводиться, — проворчав Мірл, — не можу ж я її вдома закрити. Мені за таке очі звісно не видряпають, але шкуру попсують.

— На пошту надіслав списки, що необхідно до початку навчання, списки стандартні. Добре відпочити, молодята. До речі, молодята, коли кошенят чи ведмежат плануєте? Я тут, типу тато для курсу і маю знати.

— Постараємося дуже, щоб після закінчення навчання, — сказав Мірл.

— Постарайтеся, щоб навіть вагітності до кінця навчання не було, — проворчав куратор. — І тобі, і твоїм подругам великими літерами нагадування вислав про нейтралізатор у великих обсягах. Від тренувань вас відсторонювати не буду. Буде вам завдання із зірочкою, відбитися від хлопців.

— Бідолахи, — сказали ми з Мірлом в один голос.

— Вона ж на тренуваннях хлопчаків драла так, що коли вони відчувають запах гону, вже по дузі починають обходити.

— Тому що градус хочу побитися підвищувався, — сказала з усмішкою.

Куратор усміхнувся і відпустив нас додому. Можна було якраз повечеряти і почитати, що там ще в списку. Побачивши пункт із взуттям і формою трохи напружилася.

— Що там нового? — Мірл забрав планшет. — А ні, все по-старому. Потрібно подивитися, що в тебе є.

— Нічого, — проворчала тихо.

Здається, у мене наступний етап дорослішання. Якось я не думала, що вийшовши заміж, опинюся під опікою чоловіка, а не батька. От чомусь жодного разу про це не подумала.

— Так, форму для тренувань краще нову, а не ті милі лосини, що в тебе були, — видав мій ведмідь.