Глава 62. Весілля

Останні місяці в школі, посміхалася сама собі, ще трохи й іспити. З частини предметів оцінки вже стоять, з деяких ми посилено готуємося. Сьогодні Мію викликали до директора через бійку, моя сестричка однокласника побила і засадила чудовий фінгал хлопцеві. До школи викликали прадіда, нібито він має покартати онуку. Мене, типу, мало для навіювання. Тому я просто сиділа з сестричкою. Не збираюся я її лаяти за бійку, мало вона йому ще наваляла. Прадід, щойно увійшовши, одразу оцінив обстановку і запитав ласкаво в Мії:

— Сонечко, це той хлопчик, що ти мені казала?

Сестра тільки кивнула, а дідусь випростався і суворо подивився на директора, куратора дытей і батька хлопчика. Потім сказав:

 — І не соромно вам, юначе дівчинку обзивати і дражнити стільки тижнів поспіль?

Хлопець у шоці подивився на дідуся, потім на батька і директора.

— Але це вона його побила! — обурився директор.

— І правильно зробила! — рявкнув дідусь — Раз ні куратори, ні ви, не можете її захистити вже більше місяця. Адже вона підходила і говорила, що її обзивають і дражнять при всьому класі! А хлопчика, що намагався її захистити, добряче побили і він досі в лікарні. Куди це годиться? Ви директор чи картонна ширма?

Дідусь багато чого ще говорив і влаштував розпікання директору та куратору. Батько хлопчика стояв блідий, його не чіпали, але йому і почутого вистачило. Я після цього пішла на тренування, заключне, а потім до батька у відділок, просто провідати.

— Привіт, — сказала черговому на вході, — батько у себе?

На мій презент у вигляді кулька булочок подивилися зітхаючи.

— У себе.

Батько спілкувався телефоном, тому я одразу підійшла до мами і братів. Мама одразу мене обійняла, а брати забрали булочки.

— Привіт, — сказав батько, що підійшов, — Як школа? Сумувати за нею не будеш?

— Ні! — усміхнулася. — Тобі зі школи не дзвонили?

— Був щойно дзвінок, намагалися на дідуся скаржитися. Я їх м'яко послав. Що там сталося?

— Мія побила однокласника, що її довго обзивав. А її друга, ну, з яким вона гуляє, цей із дружками побив. Хлопчина тоді невдало впав і головою вдарився. Його, звісно, скоро випишуть, але мало приємного тиждень у лікарні провести. Дідусь влаштував таке розпікання директору, що той ледь не димів. Куратору теж дісталося, але він одразу вибачився і сказав, що більше такого не повториться. Батька хлопчика і самого винуватця, дідусь не зачепив навіть словом. Але вони й так усю провину усвідомили. Хлопчина щиро вибачився перед Мією і сказав, що більше обзивати її не буде.

— Навіщо було це тільки робити?!

— Ну тату, вік такий, коли ти мені подобаєшся, виражається через образливі фрази і стусани. Тільки деякі дівчатка можуть відлупцювати. До речі, а ким дідусь раніше працював?

Батько зніяковів, потім на обличчі його відбилася радість.

— Не мої випадково кістки перемиваєте? — запитав дідусь, який з'явився.

— Твої, звісно, — сказала з усмішкою, — і не перемиваємо, а переказую, що було. Дідусю, а ким ти працював раніше?

— Так, так, із мерзотами різними, зізнання вибивав без кулаків. Ні в кого терпіння не вистачало, а в мене його більш ніж достатньо.

— Як щодо допомогти онукові? — запитав батько.

Підлеглі батька сиділи, типу працювали, але безсовісно гріли вуха.

— Може й допоможу, якщо справа зацікавить.

Справа зацікавила і дідусь залишився провести допит.

— Завтра до вечора все розповість і все згадає, — сказав дідусь.

А зайшовши в допросну сказав затриманому:

— Ну що, милий, одразу все розкажеш?

Той відвернув голову, мовляв, говорити з тобою не буду.

— Значить маринувати будемо, добре, люблю впертих.

— Тату, я тут зайшла сказати, що буду пізно.

— Що, твій ведмідь повернувся з чергової вилазки?

— Угу. Майкл начебто дорослий, а часом так косячить. Піду відловлювати і рятувати його. А то я хочу заміж вийти за його брата, а не на похоронах цього увальня побувати.

— Іди, — батько поцілував у щоку і відпустив.

— Не пустуйте, — сказала мама.

— Угу, — відповіла червоніючи.

Вийшла з дільниці й зателефонувала Мірлу:

— Привіт, ви всі троє вдома?

— Поки що так.

— Злови Майкла і не випускай.

Спасибі коханому за довіру і розуміння, раз я сказала злови, відразу зловив. Притому за звуками за комір.

— Удома затримайся братик.

— Мірл, не будь букою, я хочу піти за солоденьким, дружину порадувати.

— Міра сказала зловити тебе і залишити вдома. Значить сидиш на дупі рівно і робиш те, що моя дівчинка сказала.

— Ти коли їй пропозицію зробиш? — запитав Майкл, Мірл глянув на телефон і виклик скинув.