Глава 57. Закриття порталів — 2.

Дівчині я була дуже рада й одразу її обійняла. Вона легенько мене притиснула до себе і погладила по голові. З нею був чоловік і його команда.

— Вранці займемося, — сказала вона втомлено. — Ви полювали тут?

— Так, — сказали ми дружно.

— Відпочивайте, ми самі зловимо.

— Їсти краще не в таборі, — сказала Лія чоловікові.

Вампіри до нас не підходили, спостерігали здалеку. Лія з хлопцями перейшли в другу іпостась і пішли з табору. Повернулися через півтори години, ситі й задоволені. Після цього нас із Лією поклали відпочивати. Зараз вирішила спати в другому вигляді, так було спокійніше. Крізь сон відчула, що Мірл ліг поруч, а вранці почула, як Лія віддає рекомендації вампірам, особливо двом видячим, що я допомагала.

— Усе зрозуміли? Повторюю для тих, кому своє життя не дороге, — при цьому вона подивилася на братів вампірів. — До порталу не підходити, він викидатиме дуги, це буде видно всім. Але частина викиду сили буде вам не видима, якщо потрапить у вас, покалічить.

— А як же ти з дівчинкою?

— Якщо нас самогубці не відволікатимуть, виживемо і з нами все буде добре. Правда, Міра?

— Угу. А поїсти можна?

— Потрібно, але свої припаси.

За півгодини пішли з Лією до порталу, що почав активно себе проявляти і почалися викиди енергії. Щойно пішли в його бік, ми обидві занурилися в дар. Мірл із рідними та Алекс із друзями відловлювали двох вампірів. Бо ті не могли сидіти на місці й просто дивитися. Вони навіть на свого начальника не реагували. Одного разу їх ледве встигли відтягнути вбік і вампірам тільки дивом голови не зрізало. Після цього їх зв'язали свої ж.

Ми з Лією працювали до глибокої ночі. Ближче до кінця я почала себе усвідомлювати, але знову відсторонено. Прокинулася я вже в спальнику і тільки від того, що в очі сліпило сонце.

— Як ти? — запитав Мірл, він лежав поруч.

— Немов мене побили, ногами. А де ми? — бо піднявши голову зрозуміла, що ми не в таборі вампірів.

— Ми вчора відразу ж пішли. Лія нам залишила координати та інструкції ще до вашої роботи. Сказала, щоб ти добу відпочивала, проспала поки що ти півдня. Уже вечоріє.

А потім зрозуміла, що мені терміново потрібно в кущики. Мірл здається все зрозумів по моєму обличчю. Допоміг вибратися зі спальника і навіть показав куди бігти. Повернулася я вже з відчуттям дикого голоду і гучним бурчанням у животі. Мені дали великий шматок смаженого м'яса. Їла заплющивши очі від задоволення.

— О, яка голодна, — сказав Майкл — Ти з таким апетитом їси, що я сам їсти захотів.

Поки їла було видіння. Мірл легенько потряс мене за плече.

— Ти як? Усе гаразд?

— Угу. Доведеться попрацювати більше, ніж планували, Януш травмувався. Його зараз додому відправлять, а ми його команду заберемо. Будете мені допомагати магічно відновлюватися. Мірл, відкриєш їм портал до нас.

— Координати, — нагадав він, я кивнула і показала візуальний образ.

Так до нас приєдналося четверо хлопців. Я, поївши щільно, почала вивчати, який портал найкраще закрити наступним і загалом наш маршрут на найближчий час. Дар показав, що поруч є один невеликий портал і до нього краще пройти, а від нього потім підемо далі.

— Зараз уже будемо висуватися, — сказала хлопцям.

— Міро, тобі потрібно нормально відновитися.

— Дві години йти, — перебила Мірла, — понесеш?

Він насупився, але кивнув. Поки йшли, з'їла ще кілька бутербродів. При цьому поглядала на магів, що йшли з нами. Брати Мірла і дядько не перетворювалися. Вони помічали, як я кидаю погляд на тих, хто прийшов. Мабуть відчувають, що зараз щось буде.

— Як так вийшло, що Януш постраждав? — запитала в них.

— Він відволікся, — сказав спокійно один із чоловіків.

— Чому? — запитала поплескавши очима.

Помітила як Анрес ледь стримує сміх, а чоловік, що відповів нам, насупився. Далі сталося те, чого ніхто не очікував. Я зістрибнула з Мірла і коли вже подивилася на чоловіків, очі були насичено блакитного кольору, так, що навіть білка очей було не видно. Мірл миттю обернувся, а потім один із чоловіків, що прийшли, став підвивати від вогняної мотузки.

— Міро, що відбувається?!

— Чому він відволікся, скажи їм.

— Я оступився і впав.

— Брешеш.

— Але він справді впав, — сказав інший чоловік.

Вони намагалися не ворушитися, магія навколо мене просто божеволіла.

— Що ти бачиш? — запитав коханий.

— Нехай скаже правду. Януш же не хотів брати тебе в похід. Чому?

— Тому що я ненавиджу провидців! — випалив маг — Через вас загинула моя сестра! Ви не врятували її!

— Тобто якби в тебе був дар, ти б цілодобово був занурений у дар і дивився, кому терміново потрібно допомогти? Кому штани підтягнути, кому запотиличник дати?

— Ні, — рявкнув зв'язаний маг.