Глава 54. Артефакт

Я судорожно ковтнула. Тато з братом тримали мене за руки, а я заплющила очі, коли прокололи першу дірочку. Артефактор одразу ж вдягав першу каблучку. Мені дали хвилинку подихати і прийти до тями.

— Чому так боляче? Це ж просто прокол вух.

— Це через артефакт, для нього він робиться особливою голкою.

Коли мені вдягли вже гвоздик, влетів Мірл.

— О, ти швидко, — сказав батько.

Друг підійшов і просто взяв мене за руку, а біль миттю минув. Я навіть видихнула від полегшення.

— Як ти це зробив?

— Ви б сказали, що йдете, я б одразу з вами пішов, — дорікнув він батькові.

Батько нічого не відповів, а друге вухо зробили швидше, і тільки Мірл морщився і тихо гарчав.

— Це настільки боляче? — запитав Крістофер.

— Давай тобі вухо цією голкою проколемо, дізнаєшся.

— А йому ще належить, — усміхнувся артефактор. — Якщо не злякається.

— Мені мій шлюб дорожчий, ніж вуха.

Коли сережки були вдягнені, Мірл відвів мене вбік і поки що не відпускав руку. Тепер прийшла черга старшого брата. Крістофер зблід і вчепився в підлокітники крісла. Але йому робили всього одну дірочку і його швидко відпустило.

Батько розрахувався за нас із братом і подякував артефактору. Нас із Мірлом навіть відпустили пройтися і трохи погуляти.

— Усе, вуха вже боліти не будуть, — сказав ведмідь і погладив мене по голові. — Тобі ці сережки дуже личать.

— А які в них функції і як їх активувати?

— Захисні на цьому вушку, — він ледь торкаючись доторкнувся до правого вуха, — якщо на тебе несподівано нападуть, відкриється сильний щит. Якщо це буде тренування в академії, тобі доведеться давати подумки команду артефакту. А в лівому вусі визначає практично весь спектр отрут у їжі та питті. Мені здалося, буде вельми актуально. Хіба мало що в житті статися може.

— Так, — протягнула, згадавши своє ув'язнення у бандитів. — Днями знову збираємося у близнюків із черговим проектом. Уже з історії.

Мірл накривав нас відводом очей і періодично цілував ніжно в губи. Часом я обіймала його за шию і продовжувала поцілунок.

Наступного дня підготовка домашки з історії не задалася з самого початку. Добре, що частина у нас вже була зроблена, тому що спочатку Ізабеллі стало погано і вона вибачившись пішла додому. До того ж я бачила як вона то блідла, то мало не зеленіла. Але при цьому змогла відправити мені свою частину проекту. Ми з близнюками дісталися додому. Але тут я помітила, що зі Стасом не все гаразд і рука в нього опухла.

— Ти в своєму розумі перелом ігнорувати?

— Я просто вдарився на тренуванні, — відмахнувся він.

— Ходімо до Таї сходимо, нехай перевірить тебе.

Хлопець упирався як кіт, якого тягнуть у воду. Але я напрочуд виявилася сильнішою і майже дотягла його до будинку Ялінів, поки мене не окликнув Тім.

— Міро, що сталося? Куди ти цього бідолаху тягнеш?

— До вас додому, — буркнула — Тая вдома? Потрібно перевірити, чи є перелом.

Показала як опухлу кисть хлопця.

— Без цілителя скажу, є! Йому в лікарню потрібно і з кимось дорослішим, ніж ви двоє.

До нас підбіг запіханний Ілля.

— Сподіваюся, зі мною тебе приймуть. Татові я подзвонив.

Ілля схопив брата і потягнув до таксі.

— Усе гаразд? — запитав Тім — Мірл, якщо що вдома.

— Це добре, але в нас проект на завтра.

Пішла назад до будинку близнюків. Двері не замкнені, Семена не видно на першому поверсі. Зателефонувала йому.

— Ти де?

Він скинув і написав, що в нього живіт прихопило щойно я пішла.

— Знову?! — вигукнула я — Що ти з Ізою їв?

Написала йому це запитання, бо в подруги теж живіт прихопило.

— Печиво, — прочитала відповідь.

У будинок зайшла мама хлопців. Я їй одразу розповіла, що трапилося і підозри щодо печива. Вона його одразу прибрала в кульок і пішла до сина.

— Приглянеш за дрібними.

— Так, але я у вас буду доробляти домашку, за всю нашу компашку.

Вона мені посміхнулася. А за кілька хвилин уже дзвонила в лікарню по пораду, що робити із сином. Їй підказали, що в них у місті є лікарі, яких можна викликати.

— Тая у Ялінів живе, вона лікарка, — підказала я — не встигла до неї дотягнути Стаса.

Через Мірла зв'язалася з дівчиною і він привів її до нас. Вона дала хлопцеві якесь зілля і той зміг вийти з туалету.

— Ти ще залишишся? — запитав Мірл.

— Ну, хлопці можуть попросити собі звільнення від школи. Я ні, тому дороблю домашку, вже не так багато, на пару годин. Мені залишилося об'єднати всі наші частини до кінця і написати висновки. Потім розіслати всій компанії. Потім можеш забрати мене.