Глава 51. Помста відьми

Наступного дня в школі теж зрозуміла, що залишилася ще частина найманців і вони знають про результати попередніх.

— Ізо, тебе хочуть викрасти, щоб мене шантажувати, — сказала сумно подрузі.

— Коли?

— Сьогодні, відразу після тренування.

— Хм і що нам робити?

— Посидимо, почекаємо Тейліна. Він розбереться з ними. Сьогодні він прийде за своїми ведмежатами.

— Добре, а твоїх мама коли забере?

— Ем, мені дозволили їх самій додому привести. Але вранці я не бачила, що буде сьогодні. Ми навіть до школи самі на велосипедах приїхали.

— Оу, прогрес, — посміхнулася подруга, — я на самокаті приїхала.

Після тренування Іза сиділа в обнімку з Беном, а я доглядала за дрібними. У подруги старші брати повели молодших додому. А ми чекали на Тейліна і ще наглядали за ведмежатами. Помітила як Мишко щось помітив і швидко побіг на вихід. Швидко пішла за ним. А його незнайомець вирішив виманити печивом медових стільників.

— Михайле, — покликала дитину, — цей дядько печива з землі підняв, а ти хочеш його з'їсти?

— Що ти нісенітницю несеш?! — розлютився чоловік — Я хочу пригостити ведмедика.

— А ви йому хто? Михайле, тобі тато дозволяє в чужих брати ласощі?

— Ні, — малий зрозумів і одразу пішов до мене, печиво довелося в нього забрати й викинути.

— Ми не знаємо, що в цьому печиві, раптом воно проло або де воно в нього валялося. А в тебе потім живіт може дуже сильно боліти.

 Почула як Іза пискнула:

— Міра, твої сестри!

Я поспішила до футбольного поля, де дрібні носилися в другій іпостасі. Близняток за комір ніс якийсь мужик.

— Так буде простіше, — хмикнув чоловік і спробував схопити мене.

Я не розгубившись одразу врізала йому в ніс кулаком. Бен підхопив ведмедика і поніс убік. До нас уже бігла Таня і Мія. Здригнулася, побачивши Тейліна, той одразу все зрозумів і одним ударом відправив у непритомність найманця. Я змахнула рукою і чоловіка, що ніс моїх сестер, огорнули вогняні мотузки, а коли він почав смикатися, вони сильніше палили його. Він одразу завмер і випустив сестричок. Дівчатка на напівзігнутих побігли до мене.

— Молодець, — сказав Тейлін.

— Тільки сьогодні мені пояснювали це заклинання.

— Вище всяких похвал, — похвалив ведмідь і підійшов швидко до другого найманця і вирубав.

А я перевірила своїх сестричок, їхня шерстка не постраждала. Але вони поки не могли звернутися.

— Тшш, не намагайтеся відразу обернутися. Мишко, погладь їх, допоможи заспокоїтися.

Він гладив Асю, а до мене на руки стала проситися Аля. Підхопила кошеня і стала гладити дрібну. Вона поступово заспокоїлася і змогла перетворитися.

— Він нас за комір схопив, — сказала вона ображено — мені не сподобалося. Нас навіть тато так не ловить. Мама тільки кілька разів ловила і тільки коли ми гралися і не слухалися її.

Поцілувала малечу і притиснула міцніше. Потім встала на коліна й обійняла трьох сестер. Вони мене теж обійняли, їх ще потряхувало.

— Я зателефонував вашому батькові і зараз потрясу охорону школи.

— Один із них Мишка намагався виманити печивом.

— Мишко, — сказав суворо Тейлін, — у чужих навіть улюблені ласощі брати не можна, ніколи!

— Міра сказала, що в мене може живіт потім боліти.

— Ага, хіба мало де в незнайомця частування валялося і як давно. Про отруту та інші зілля взагалі мовчу, ще не зрозумієш.

— Зрозумію, — буркнув дрібний. — У печиві могла бути отрута?

— Так.

— Це він до Таї пристав, книжку щоб їм почитала. Вона й почитала про отрути. Їй потрібно було пам'ять освіжити, а їм було все одно, аби вголос читали.

— Вона нам читала як проявляється дія отрути на тіло для перевертнів.

Розбірки були спекотні. Ми, відкривши роти, сиділи і слухали, як Тейлін розбирається з адміністрацією та охороною. Як він швидко розклав усі дірки в охороні школи.

— Особливо якщо згадати, як мене зі школи раніше крали, — підлила я масла у вогонь.

Директор бліднув, червонів і обіцяв усе виправити.

— На територію можуть потрапити всі кому не лінь, — буркнув чоловік. — Або дитину можуть спокійно виманити і ніхто не помітить і не прожене чужого!

Коли батько приїхав, Тейлін уже закінчував рознос.

— Кхм, усі живі? — запитав батько з посмішкою.

— Живі, — буркнув ведмідь, — цих я оглушив, а Міра трохи обпалила. Але мене злить, що он той зайшов на територію школи спокійно, не зустрів якихось перепон, і на воротах теж жодної охорони, ні живої, ні магічної.

Розповіла батькові у фарбах, що сталося. Він зітхнув важко і сказав:

— У вас будуть неприємності, це не перший випадок і не я буду вам неприємності влаштовувати. Зараз я просто заберу двох найманців.