Глава 49. Монстри

Уранці батько почув, що в нас на даху хтось є. Тихо встав і пішов на перший поверх. Зателефонував у службу, що вчора викликав, і запитав:

— Доброго ранку, хлопці. Я вчора вам дзвонив, так, Дін Тревіс. Пам'ятаєте тих тварюк? А скільки зазвичай у зграї істот? Скільки? Учора тільки чотири трупи прибрали і я чую як у нас щось на даху ходить. І дочка відчуває їх. Чекаю. Зрозумів, нікого на вулицю не випускати.

Я спустилася до батька в піжамі. Мене трясло від страху. Батько мене обійняв і погладив по спині. Стен теж спустився на перший поверх у спортивному костюмі для бігу.

— Стен, не здумай виходити на вулицю. У нас проблеми, смертельні.

Брат напружився. Прислухався і принюхався. Частково обернувся і почав обертати вухами.

— На даху?

— Так. Я вже викликав хлопців. Усе буде добре, рідна, — сказав втішно батько.

Мама спустилася з Мікаелем на руках.

— Кирюша ще спить, а молодший до тата хоче. Що у вас з обличчями?

Потім мама й сама почула, що на даху хтось є. Швидко віддала сина Діну і поспішила на другий поверх до доньок. Дівчата ще спали. Мама перевірила вікна, ті були зачинені й навіть зашторені. Мама кинула на вікна по додатковому щиту. Потім сходила тихо за Кирилом і перенесла його в кімнату доньок. Зачинилася з ними і ще на двері накинула захисний щит.

— Мамо, а на вулиці, хто шумить? Немов по даху хтось бігає, — сказала Мія.

— На даху дещо є. Тато викликав фахівців, відловлять. Головне не шуміти й не привертати увагу до себе.

Стен після того, як Нюра пішла, поспішив до своєї дружини і доньки. Ми почули як під'їхали машини і забігали люди у важкій амуніції, а потім ці істоти почали верещати. Батько мене схопив за руку і втік до молодших доньок. Мама нас впустила і вони зачинили двері та ще раз оновили щити. Батьки нас усіх обійняли і просили не кричати. Брати, кожен зачинився у своїй кімнаті й обвіщалися щитами.

Я почула як розбилося скло в моїй кімнаті. Я накрила рот долонями, сльози текли по щоках, не могла себе стримувати. Потім було чути, що в нас у будинку не тільки ці монстри, а й група зачистки. Коли до нас у двері щось врізалося, ми з молодшими не кричали тільки завдяки батькам, які нам магією роти закрили. Я обіймала сестер, батько обіймав молодших синів, які ридали беззвучно. А мама нас обіймала і сама плакала. Я бачила, що ще кілька ударів і двері зі щитами не витримають.

— Нюра, забери хлопчаків, я не пущу їх до вас.

У батька самого руки тремтіли. Він насилу перетік у другу іпостась і став перед ліжком. Двері розсипалися і коли істота стрибнула всередину, батько зустрів її кігтями. А слідом влетів чоловік повністю в захисному костюмі й відрубав голову монстрові, а на нього одразу ж кинув щось, що від монстра залишився попіл.

— Це був останній, сер.

Батько повернувся назад і сів на ліжко.

— Ви впевнені?

— Ми вбили шістьох, зграя десять особин. Але наші люди прочешуть весь район артефактами і фізично.

— Тату, я їх уже не відчуваю, — сказала тремтячим голосом.

Мені щойно написав Тейлін, запитуючи, чи буду я. Відписалася, що не прийду і потім йому зателефоную. Ми ще трохи посиділи в кімнаті, поки батько сходив перевірив будинок і покликав усіх на перший поверх. Братів із дружинами теж трясло. Але вони підхопили на руки молодших сестер, бо дрібні відмовлялися самі йти і ридали вже в голос.

— Я до школи хочу, — сказала ледь не заїкаючись, — там хоч відволічуся.

Сестри на мене ошелешено подивилися.

— Повірте дівчатка, краще в школу піти, ніж у такому стані вдома сидіти. Там друзі, весела атмосфера і побігати можна, а тут я буду вити.

Дрібні теж погодилися в школу.

— Я тоді до Наташі піду, — сказала задумливо мама — Думала до твоїх батьків, але згадала, що вони на роботі. А хто в будинку порядок наведе? Я не в змозі.

— І порядок, і щити я все замовлю. Тільки прийду до тями, — сказав батько і став робити собі та старшим дітям міцну каву. — Навіть не дивись на неї, — помітив мій погляд батько, — тобі рано каву пити. Можу чай зробити і цукерок вам дістати.

Ми насилу поїли і зібралися, хто в школу, а хто на роботу. Батька трясло навіть коли дістався із синами на роботу. Підлеглі одразу помітили недобре. Лео без додаткових прохань видав кожному по заспокійливій пастилці.

— Що у вас сталося? — запитав лис.

Батько мовчки знайшов у мережі те, що до нас залізло, і показав картинку. Через кілька хвилин відчувши, що заспокійливо подіяло, зміг розповісти.

— Очманіти, — видав Дерек і подивився на Януша.

— Не дивись так на мене, у мене видінь не було. Але зараз переглядаю і самого починає ковбасити. У вас був непоганий щит на будинку, тому одразу й не пробралися, а то б вас уночі зжерли.

Батькові стало погано, тож довелося цілителя кликати. А Рік відважив синові ліща. Цілитель подивившись на те, в якому стані мої рідні, насупився. А батькові ще зі школи подзвонили на службовий телефон, відповів секретар.

— Сер, це зі школи, ваших доньок до психолога відвели, кажуть, вони в дивному загальмованому стані і нічого не говорять.