Глава 44. Розкриття других двох стихій

Наступного дня ми спочатку долали мотузковий парк із різними рівнями складності, тільки потім нас пустили на річку. Пляж розширили, почистили і для всієї орави дітвори було місце. Я із задоволенням дуріла з братом, окропивши один одного і деяких із його друзів, а потім плавали. Було несподівано, коли відчула, що зараз буде викид магії.  Ледве встигла доплисти до мілководдя, де змогла встати на пісок і піти на сушу. Накотила різко слабкість і навколо мене утворився водяний смерч. Почула чийсь вереск, а потім ноги підігнулися і я гепнулася на попу. Благо вода і я не вдарилася і не глибоко, не втопилася. Варто було сісти, водяний смерч опав. А мене підхопив під руки Мірл і витягнув на берег.

— Як ти? — запитав він стурбовано.

— Голова паморочиться.

Мірл відчув, як здригнулася під нами земля, так що він ледве встояв на ногах. Був сильний поштовх і одразу тиша.

— Вітаю з розкриттям стихій, — підповз наг.

— Спасибі, — сказала язиком, що заплітається.

Брат підбіг до мене і дивиться стурбовано. Хотів забрати мене в Мірла.

— Не втримаєш. Ти хоч і високий, але тут потрібно бути трохи сильнішим.

— Я зможу! — він частково трансформувався від образи та злості.

Мірл дав йому потримав мене, брат пихтів і намагався втримати мене.

— Миките, не надривайся, — сказала йому ласкаво.

Мірл забрав мене в нього і поклав на килимку в тіні.

— Можеш посидіти з сестрою, якщо хочеш. З нею все гаразд, просто потрібно відпочити.

А я за допомогою брата обтерлася рушником і перетворилася. Тепер уже згорнулася клубочком і швидко заснула. Микита посидів трохи зі мною і втік купатися. Прокинулася я до обіду, вже почувалася більш-менш стерпно. Але мене вже не пускали в командні завдання.

— Відпочивай, — сказав суворо Мірл, — ледь на ногах стоїш. Хлопці й без тебе впораються.

Наступного дня вже відчувала себе цілком бадьоро і хотілося бігати і стрибати.

— Ось тепер я вірю, що ти відновилася, — усміхнувся Мірл.

Із задоволенням брала участь у командних завданнях. І було відчуття, що енергії в мені стало більше, ніж було до цього. Відчувала себе немов повітряна кулька, яка ще трохи і злетить. Після обіду нас знову повели до річки. Ми всі на волю дуріли й плавали.

— Починаємо виходити з води! — скомандував старший вожатий. — Інакше пропустите вечерю.

Я була на середині широкої річки і, почувши вожатого, попливла до берега. Одразу пливла з друзями наввипередки. Хлопчаки впевнено вирвалися вперед, а ми з Сашком весело сміючись пливли за ними. Було дуже несподівано і страшно, коли мене щось схопило за ногу і потягло під воду. Я тільки й встигла закричати. А потім опинилася під водою. Не інакше диво, що вчора в мені прокинулася стихія води і я зараз не захлинулася. Але щоб мене не схопило за ногу, воно швидко тягнуло на глибину в темряву і я не могла дістати ногу. Відчувала як її тримають зубами. Почала накочувати паніка.

Почувши мій крик Мірл крикнув:

— Живо всі з води!

А сам кинувся у воду і пірнув, став шукати мене.

— Тату, — кинулася Аня до батька, — що сталося?

— Міру щось під воду потягло. Шикуйся! — рявкнув він — Сподіваюся, більше нікого не потягли, — сказав він тихо. — Розбитися на групи і перерахуватися. Є відсутні?

— Ні, сер, — сказали вожаті.

Усі з острахом дивилися на річку. Уже кілька хвилин не було ні мене, ні Мірла. Я за кілька хвилин знепритомніла від болю і нестачі кисню.

— Оу!

Вдалині хлопці побачили як забурлила на середині річки вода і з неї виплив Мірл. Він допомагаючи магією швидко дістався до берега. Вожаті прогнали обурених дітей до будиночків. А друг поклав мене на пісок і почав приводити до тями. Я майже одразу закашлялася і нарешті змогла вдихнути довгоочікуване і таке смачне повітря. Вожаті мовчки оглянули мої рани й переглянулися. На Мірлі було кілька відмітин від великих зубастих ротів.

— Хто це? Ніяк не можу зрозуміти, — сказав Майкл.

— Соми, — сказав йому спокійно брат, — я теж не очікував, що вони такі величезні бувають. Здивований, що Мірку цілком не заковтнули, потім згадав, що вони падальщики. Вони до неї присмокталися як п'явки. Тровус, — звернувся Мірл до нага, — дістань нашу вечерю, я парочку вбив і в повітряну бульбашку загорнув. Завтра ще решту зловлю.

— Так-с, що ми тут стирчимо. Вас двох до цілителя потрібно, — схаменувся Майкл. — Йти зможеш?

— Зможу. Міра ти як?

Я лежала мовчки, дивилася в небо і не вірила, що досі жива.

— Чому я не захлинулася?

— А в кого вчора водна стихія прокинулася. Завдяки цьому ти не наковталася води. Але поки що знань не вистачає зробити собі повітряну бульбашку для дихання, — сказав наг — Мірл, навчи свою пару чи що.

— Навчу. Але в річку найближчим часом не пущу.

— О, я й сама не полізу.

Мірл загорнув мене в рушник, тому що від мого купальника мало що залишилося. Він насилу прикривав стратегічні місця і погрожував розвалитися за будь—якого руху. Цілитель оглянув, замазав по-звірячому пекучим гелем рани від риб'ячих зубів і дав випити відновлювального зілля. А на ніч сказав дасть ще випити іншого зілля, щоб я швидше відновилася і вночі міцно спала. У нашому будиночку дівчатка допомогли мені викупатися і переодягнутися. Я насилу стояла на ногах і мене всю трясло.